Користувач:Ruskuziv/Михашула Михайло Васильович
| Ruskuziv/Михашула Михайло Васильович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився | 17 квітня 1923 с. Дев'ятники Стрийського району Львівської області | |||
| Помер | 13 січня 2005 (81 рік) с. Німшин Галицького району Івано-Франківської області | |||
| Діяльність | Громадський і політичний діяч, педагог. | |||
| Alma mater | Рогатинська гімназія | |||
| Роки активності | 1942-1983 | |||
| У шлюбі з | Михашула Євгенія Федорівна | |||
| Діти | Зеновій, Галина | |||
| Нагороди |   | |||
| Звання | Значок «Відмінник народної освіти УРСР» | |||
|
| ||||
Михашу́ла Миха́йло Васи́льович (19 квітня1923, Дев'ятники, Стрийський повіт, Станиславівське воєводство, Польська Республіка - 13 січня 2005, Німшин, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна).
Громадський і політичний діяч, педагог.
Народився в родині хлібороба. З початком польської окупації земель ЗУНР родина переїхала у с. Потік Рогатинського повіту. У 1932 р. пішов у 1 клас сільської школи, а з 1935 р. продовжив навчання до 1940 р. у Рогатинській гімназії. З приходом "перших совєтів" у 1940 р. Михайло закінчив 10 клас.
З приходом німецької окупаційної влади молодого та здібного учня направили на педагогічні курси. Там він познайомився з освітянами-членами ОУН (м), де за їх допомоги отримав направлення працювати учителем в українській народній школі. Отримавши направлення у с. Черче Рогатинського повіту Бережанської округи дистрикту Галичина, у 1942 році Михашула М. В. розпочав там свою роботу вчителем. Через півроку його було переведено у село Німшин Більшівцівської волості.
У 1944 р. Михайла Васильовича було призначено вчителем Ганівецької семирічної школи (тепер с. Придністров'я) [1], в якій пропрацював 2 роки до закінчення війни.
Після закінчення війни у 1945 р. Михашула М. В. пішов навчатися до Рогатинського педагогічного училища, яке закінчив у 1946 р.
У 1947 році переведений працювати вчителем у початкову школу с. Руда Рогатинського району.
Працюючи ще вчителем у Німшині, познайомився з місцевою дівчиною Євгенією, з якою одружився у 1947 році. У 1950 р. у них народився син Зеновій, а у 1952 р. - дочка Галина.
З 1950 р. до 1952 року працював вчителем у Яблунівській семирічній школі, а у період 1952-1954 р.р. - інспектором відділу народної освіти Більшівцівського району.
У 1955 р. заочно вступив до Станіславського педагогічного інституту, який закінчив у 1960 році. Під час навчання у інституті зав'язав тісні стосунки з поетами, письменниками, літературознавцями 50-х, як Михайло Донченко, Сергій Гуцало.
При сприянні Михашули М. В. на початку 50-х років у районі розпочалися будівництва і відновлення шкіл.
До старого приміщення Німшинської початкової школи, яка почала діяти із 1946 р. в приміщенні колишньої плебанії, було добудовано новий корпус і у 1954 році школу було реорганізовано у семирічну школу, де Михайло Васильович став першим директором цієї школи. За його керівництва у школі було побудовано велике приміщення, у якому розмістилася комбінована майстерня і шкільна їдальня, засаджено великий сад і засновано навчально-дослідну ділянку.
Михашула М. В. ніколи не був членом Комуністичної партії, що неодноразово призводило до намагання звільнити його з посади директора школи. Батько Михайла Васильовича був членом КПРС і працював головою колгоспу у с. Потік, що давало можливість синові уникати звільнення.
Після ХХ з'їзду з 1959 р. почалося закриття діючих храмів. Михайло Васильович з метою збереження храмів від закриття виступив з ініціативою перепідпорядкування храмів під шкільні склади. Це дало можливість у храмах підпільно продовжувати проводити богослужіння. Піддавався критиці за симпатію до релігійних культів, відсутність партквитка і нехтуванню вступу до Компартії. Тільки великий авторитет серед громади села, району, і налагодженню зв'язків з керівництвом області давало можливість триматися на посаді.
Організатор будівництва Будинків культури, клубів, в будівництві яких особисто брав участь. За його ініціативи у селі було створено колективи художньої самодіяльності, де в 60-х роках почали співати українські пісні, відзначати річниці з Дня народження Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка. Володів віртуозною грою на скрипці.
На початку 60-х років перебуваючи у Львові на освітньо-науковій конференції познайомився з письменниками і поетами епохи шітдесятництва, почав активну переписку з Євгеном Гуцалом, розповсюджувати серед освітян їх твори.
У різні періоди був депутатом Демешківської сільської ради.Надруковані його праці з основ педагогіки, організації навчальної діяльності у школах, історії розвитку освіти у Галичині.
У 1983 році залишив посаду директора школи у зв'язку із виходом на пенсію, але ще 2 роки працював учителем німецької мови.
Помер 13.01.2005 р. і похований на місцевому цвинтарі у с. Німшин Галицького району Івано-Франківської області.
Нагороджений медаллю "За доблесну працю", медаллю "Ветеран праці", значком "Відмінник народної освіти УРСР".
У с. Німшин відкрито музей з історії села, де є куток, присвячений відомому педагогу Михашулі М. В.
Німшинська ЗОШ І-ІІ ступенів зініціювала початок громадського обговорення з присвоєння Німшинській гімназії імені Михайла Михашули.[2]
19 квітня 2021 року на честь першого директора школи Михашули Михайла Васильовича з нагоди 75-річчя школи у школі буде встановлено меморіальну дошку.
- ↑ User, Super. Історія села над Дністром. Галич давній сучасний (укр.). Процитовано 13 січня 2021.
- ↑ Громадські обговорення - 11 Лютого 2020 - Німшинська школа. nimscool.ucoz.ua. Процитовано 13 січня 2021.