Коричинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Коричинці
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Громада Вовковинецька селищна громада
Основні дані
Засноване 1431
Населення 768
Площа 3,996 км²
Густота населення 192,19 осіб/км²
Поштовий індекс 32225
Телефонний код +380 3856
Географічні дані
Географічні координати 49°12′02″ пн. ш. 27°35′46″ сх. д. / 49.20056° пн. ш. 27.59611° сх. д. / 49.20056; 27.59611Координати: 49°12′02″ пн. ш. 27°35′46″ сх. д. / 49.20056° пн. ш. 27.59611° сх. д. / 49.20056; 27.59611
Середня висота
над рівнем моря
356 м
Водойми річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 32223, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Вовковинці, вул. Миру, 24
Карта
Коричинці. Карта розташування: Україна
Коричинці
Коричинці
Коричинці. Карта розташування: Хмельницька область
Коричинці
Коричинці
Мапа
Мапа

Кори́чинцісело в Україні, у Вовковинецькій селищній громаді Хмельницького району Хмельницької області.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване у Хмельницькому районі східніше Деражні на правому березі річки Безіменної.

Населення, його склад[ред. | ред. код]

Населення становить 768 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Роком заснування вважається 1431.

У люстрації 1469 року вказано, що королівські маєтності Новосілка з присілками Дерашів, Коричинці та іншими було в управлінні Яна Одровонжа за 1000 марок[1].

Транспортне сполучення[ред. | ред. код]

Поблизу села проходить магістральна електрифікована двоколійна залізниця напрямку Хмельницький-Жмеринка (далі на Вінницю, Київ та Одесу).

Курсують приміські електропоїзди сполученням Жмеринка - Хмельницький (кінцева зупинка - ст. Гречани у Хмельницькому) та зворотно.

На ст. Жмеринка можна здійснити пересадку до станцій:

  • Козятин (Вінниця, Калинівка)
  • Вапнярка (Рахни, Шпиків, Ярошенка)
  • Могилів-Подільський (Бар)

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 41 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.

Посилання[ред. | ред. код]