Корнат
| Корнат | |
|---|---|
| хорв. Kornat | |
 Вид з острова Корнат на північний захід | |
|
Карта  | |
| Географія | |
| 43°48′10″ пн. ш. 15°20′00″ сх. д. / 43.80277777780577253° пн. ш. 15.33333333336077686226417427° сх. д.Координати: 43°48′10″ пн. ш. 15°20′00″ сх. д. / 43.80277777780577253° пн. ш. 15.33333333336077686226417427° сх. д. | |
| Континент | Європа |
| Природоохоронна територія | Національний парк Корнати |
| Акваторія | Адріатичне море |
| Група островів | Корнати |
| Площа | 32,44 [1] км² |
| Довжина | 24,8 км |
| Ширина | 2,4 км |
| Найвища точка | 237 м |
| Країна | |
 Хорватія | |
| Регіон | Шибеницько-Кнінська жупанія |
| Адм. одиниця | Муртер-Корнати |
| Населення |
7 (2001) |
  Корнат Корнат (Хорватія) | |
 | |
 Корнат у Вікісховищі | |
Корнат (хорв. Kornat) — острів в хорватській частині Адріатичного моря, в центральній Далмації. Площа острова — 32,44 км², довжина берегової лінії — 68,79 км. Це найкрупніший острів архіпелагу Корнати, і 16-й за площею серед всіх островів Хорватії. Острів витягнутий з північного заходу на південний схід, його довжина 25,2 км, ширина — 2,5 км.
Географія[ред. | ред. код]
Острів входить в національний парк Корнати, що включає в себе 89 островів.
Згідно з переписом 2001 року на Корнаті проживало 7 чоловік, але станом на 2011 рік постійного населення немає.
В недалекому минулому острів став сумновідомим через корнатську трагедію (хорв. Kornatska tragedija), коли група пожежних, закинута на острів під час пожеж 2007 року, опинилась у вогненному кільці і дванадцять з тринадцяти пожежних загинули (шестеро — на місці, семеро — в лікарні)[2]. Це була найбільша втрата особового складу за всю історію пожежної охорони в Хорватії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Duplančić Leder, T.; Ujević, T.; Čala, M. (2004):Duljine obalne crte i površine otoka na hrvatskom dijelu Jadranskog mora određene s topografskih karata mjerila 1:25 000, Geoadria, Vol. 9, No. 1, 5-32. Архів оригіналу за 2 липня 2012. Процитовано 1 липня 2011.
- ↑ Шість пожежних-добровольців загинули в Хорватії, оточені вогнем. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 1 липня 2011.
| |||||||
