Королець брунатний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Королець брунатний

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Підряд: Співочі птахи (Passeri)
Інфраряд: Corvida
Надродина: Corvoidea
Родина: Тоутоваєві (Petroicidae)
Підродина: Королечні (Eopsaltriinae)
Рід: Чорноголовий королець (Melanodryas)
Вид: Королець брунатний
Melanodryas vittata
(Quoy & Gaimard, 1830)[2][3]
Підвиди
  • M. v. vittata (Quoy & Gaimard, 1830)
  • M. v. kingi (Mathews, 1914)
Синоніми
Petroica vittata
Посилання
Вікісховище: Melanodryas vittata
Віківиди: Melanodryas vittata
ITIS: 561046
МСОП: 22704840
NCBI: 665144

Королець брунатний[4] (Melanodryas vittata) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae)[5]. Ендемік Тасманії.

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 16-17 см. Верхня частина тіла сірувато-коричнева або оливково-коричнева. На плечах тонкі білі смуги, на крилах невеликі білі плями. Горло біле, нижня частина тіла блідо-коричнева. Хвіст коричневий, пера на хвості мають білі края. Дзьоб чорний, очі і лапи коричнево-чорні. Виду не притаманний статевий диморфізм.[6][7]

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Брунатний королець мешкає по всій території Тасманії, а також на кількох островах між Тасманією і Австралією. Мешкає у відкритих евкаліптових лісах і в прибережних пустищах.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди брунатного корольця:

Розмноження[ред. | ред. код]

Сезон розмноження триває з липня по грудень.За сезон може вилупитися один або два виводки. Гніздо невелике, чашоподібної форми, зроблене з м'якої сухої трави і кори. В кладці від двох до чотирьох яєць розміром 22x17 мм, блідо-оливково або блакитнувато-зеленого кольору з темними плямками.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2012). Melanodryas vittata. Архів оригіналу за 11 червня 2015. Процитовано 26 листопада 2013. 
  2. Quoy, Jean; Gaimard, Joseph Paul (1830). Dumont d'Urville, Jules (ред.). Voyage de la corvette l'Astrolabe : exécuté par ordre du roi, pendant les années 1826-1827-1828-1829: Zoologie (фр.). Т. Volume 1. Paris: J. Tastu. с. 173–174. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021. 
  3. Mlíkovský, Jiří (2012). The dating of the ornithological part of Quoy and Gaimard's "Voyage de l'Astrolabe". Zoological Bibliography. 2 (2&3): 59–69. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 18 червня 2021. 
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Mayr, Ernst; Cottrell, G. William, ред. (1986). Check-list of Birds of the World. Т. Volume 11. Cambridge, Massachusetts: Museum of Comparative Zoology. с. 567. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 18 червня 2021. 
  6. Watts, Dave (2006). Field Guide to Tasmanian Birds (вид. 2nd). Frenchs Forest, NSW: New Holland Press. с. 155. ISBN 1-876334-60-6. 
  7. Slater, Peter (1978). A Field Guide to Australian Birds: Passerines. Adelaide: Rigby. с. 172. ISBN 0-85179-813-6. 
  8. Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 337. ISBN 0-646-42798-9.