Корякська сопка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корякська сопка
Корякська сопка. Вид з боку Авачинської бухти
Корякська сопка. Вид з боку Авачинської бухти
53°19′ пн. ш. 158°41′ сх. д. / 53.317° пн. ш. 158.683° сх. д. / 53.317; 158.683Координати: 53°19′ пн. ш. 158°41′ сх. д. / 53.317° пн. ш. 158.683° сх. д. / 53.317; 158.683
Тип Стратовулкан
Країна Flag of Russia.svg Росія
Місце знаходження Росія Росія
Камчатка
Гори Східний хребет
Висота 3456 м [1]
Висота відносна 2300 м
Діаметр кратера 90 м
Ізоляція 199 км
Вік період утворення — Плейстоцен=>Голоцен
Останнє виверження 2009 рік
Ідентифікатори і зовнішні посилання
GeoNames, Global Geosites 2124278
Global Volcanism Program 300090
Корякська сопка. Карта розташування: Далекосхідний федеральний округ
Корякська сопка
Корякська сопка

Корякська сопка у Вікісховищі?
Корякська сопка. Карта розташування: Камчатський край
Корякська сопка
Корякська сопка
.


Коря́кська со́пка або вулкан Кор́якський (рос. Корякская Сопка, рос. Вулкан Корякский) — діючий вулкан на Камчатці, за 35 км на північ від Петропавловська-Камчатського. Відноситься до стратовулканів.

Географія та історія[ред. | ред. код]

На думку вчених, вулкан почав формуватися у верхньому плейстоцені. Спершу була утворена базальтова споруда до висоти 2,5 км. Потім, у кінці верхнього плейстоцену, формувалися базальто-андезитова і андезитова споруда сучасного вулкана. Останні лавові потоки були представлені олівіновими базальтами, і біля південно-західного підніжжя сформувалися величезні лавові поля.

Абсолютна висота — 3456 метрів над рівнем моря, відносна — 2 300 м з півночі, 3300 м з півдня. Вершина — правильно зрізаний ребристий конус. Західна частина вершини характеризується залишками кратера чашоподібної форми діаметром 180–200 м із залишками бортів (країв) висотою 20-30 м. Конус складений базальтовим і андезитовими шлаками, лавами і попелом; деякі лавові потоки залили довколишні долини.

Схили вулкана круті, у верхній частині кут нахилу досягає 35 градусів, а у нижній — 15-20 градусів. Нижні схили вулкана покриті лісами з сосни сланкої і​​ кам'яної берези, у верхній частині — льодовики і сніжники.

Активність вулкана[ред. | ред. код]

Найбільш великі відомі виверження — 18951896, 19561957 роки. За даними геологічних досліджень великі виверження також мали місце близько 5500 до н. е., 1950 до н. е. і 1550 до н. е..

У 1996 році вулкан був внесений до списку з 16 вулканів (англ. Decade Volcanoes[en]), що вивчаються відповідною комісією ООН (англ. International Association of Volcanology and Chemistry of the Earth's Interior[en]).

У кінці жовтня 2008 року на західному схилі вулкана виявлено вихід фумароли. Подія залишилася майже не відзначеною не тільки центральними ЗМІ країни, але й місцевими жителями. 25 грудня 2008 року виверження перейшло в активну фазу[2]. 29 грудня з Петропавловська-Камчатського, Елізова, Вілючінська, а також із довколишніх поселень стало видно потужний викид попелу на західному схилі вулкана[3]. Димовий шлейф від його кратера розтягнувся майже на 100 кілометрів.

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]