Декадні вулкани

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Декадні вулкани — вулкани, що досліджувались за науковою програмою «Декадних вулканів».

Декадні вулкани або вулкани десятиліття (англ. Decade Volcanoes) — це 16 вулканів, визначених Міжнародною асоціацією вулканології та хімії надр Землі[en] (IAVCEI) як такі, що заслуговують на особливу увагу та вивчення в світлі їх історії великих руйнівних вивержень і близькості до густонаселених районів.

Будівля, зруйнована виверженням на горі Унзен, Японія

Проєкт «Декадні вулкани»[ред. | ред. код]

Стовп виверження вулкана Коліма, грудень 2016 року

Проєкт «Декадні вулкани» заохочує дослідження та заходи з підвищення обізнаності громадськості на цих вулканах з метою досягнення кращого розуміння вулканів і небезпек, які вони представляють, і, таким чином, здатності зменшити серйозність стихійних лих.

Їх назвали «Вулкани десятиліття», тому що проєкт було започатковано в 1990-х роках у рамках Міжнародного десятиліття зі зменшення ризиків стихійних лих[en], спонсорованого ООН.

Вулкан може бути названий вулканом Десятиліття, якщо він демонструє більше однієї вулканічної небезпеки (люди, які живуть поблизу вулканів Десятиліття, можуть зіткнутися з падінням тефри, пірокластичними потоками, потоками лави, лахарами (грязьовими потоками), нестабільністю вулканічної споруди та обвалом купола лави); виявляє недавню геологічну активність; розташований у густонаселеному районі (виверження будь-якого з вулканів Десятиліття можуть загрожувати десяткам або сотням тисяч людей, і тому пом'якшення небезпеки виверження цих вулканів має вирішальне значення); є політично та фізично доступним для вивчення; і є місцева підтримка для роботи.

Цілі програми[ред. | ред. код]

Загальний підхід проєктів «Декадні вулкани» полягав у скликанні семінару з планування, визначенні основних сильних і слабких сторін зменшення ризиків на кожному вулкані та плануванні способів усунення виявлених недоліків. Одна з труднощів, з якою стикаються під час пом'якшення небезпеки на вулканах, полягає в тому, щоб геонауки та ті, хто вживатиме заходів із пом'якшення, адекватно спілкувалися один з одним, і програма «Декадні вулкани» намагалася забезпечити це, переконавшись, що обидві групи добре представлені на семінарах «Декадні вулкани»[1].

Фінансування[ред. | ред. код]

Фреатичний вибух, зафіксований у головному кратері вулкана Тааль. Фото, зроблене з встановленої IP-камери Філіппінського інституту вулканології та сейсмології (PHIVOLCS), яка спостерігає за вулканом.

Надії на те, що Організація Об'єднаних Націй може отримати фінансування для проєктів «Декадні вулкани», не виправдалися, і натомість фінансування шукали з різних джерел. Наприклад, мексиканські наукові органи та органи цивільної оборони фінансували роботу на вулкані Колімі, головним чином для мексиканських учених, але також для кількох іноземних колег; великі двосторонні франко-індонезійські та німецько-індонезійські програми були започатковані на вулкані Мерапі; а Європейський Союз надав фінансування для багатьох досліджень, проведених на європейських вулканах.

Однією конкретною діяльністю, яка не була профінансована — оскільки це зазвичай неприпустимо в рамках більшості національних або двосторонніх фінансувань — є обмін науковцями та керівниками цивільної оборони між різними проєктами «Декадних вулканів» у країнах, що розвиваються, наприклад, між Філіппінами та Індонезією, або між Мексикою, Гватемалою та Колумбією, або через Тихий і Атлантичний океани. Часто науковці та керівники цивільної оборони з країн, що розвиваються, можуть краще співвідноситися з досвідом один одного, ніж з досвідом колег із промислово розвинених країн. Крім того, лідери цивільної оборони, які пережили вулканічні кризи, є набагато більш надійними свідками в очах місцевих лідерів цивільної оборони, ніж місцеві чи приїжджі вчені[1].

Досягнення[ред. | ред. код]

Велике виверження вулкана Етна, фото з Міжнародної космічної станції

Відтоді як програма «Декадні вулкани» була започаткована, вона досягла ряду успіхів у прогнозуванні вулканічних подій і пом'якшенні наслідків катастроф. Одним із найпомітніших було успішне відведення лавового потоку та покриву попелу на вулкані Етна в 1992 році. Потік загрожував місту Цафферана-Етнеа та подолав кілька бар'єрів, розташованих перпендикулярно його течії в долині. Вчені та лідери цивільної оборони вирішили спробувати перекрити потік вище, і зробили це, скинувши великі бетонні блоки в світлове вікно в лавовій трубі, яка живила потік. Згодом потік зупинився біля Цафферани[2].

Програма значно розширила відомості про вулкани Десятиліття, деякі з яких були дуже погано вивчені перед тим, як їх віднесли до Декадних вулканів. Історія вивержень вулкана Ґалерас наразі вивчена набагато краще, ніж раніше, а на вулкані Тааль немаловажним виявився фактор наявності води для його вибухових вивержень.

Заходи, які були вжиті для пом'якшення катастроф, які можуть бути спричинені майбутніми виверженнями, включають новий закон у районі вулкану Рейнер, який вимагає оцінки геологічної небезпеки перед будь-якими новими подіями виверження; обмеження житлової забудови високої щільності в кальдері вулкана Тааль; і розробка плану евакуації тих частин Неаполя, які можуть постраждати в разі виверження Везувію[1].

Проблеми[ред. | ред. код]

Вулкан Тейде, Тенеріфе (Іспанія).
Вулкан Ґалерас, Нариньйо, (Колумбія).

Хоча дослідження на багатьох вулканах Десятиліття явно зменшили ризики, з якими стикаються сусідні поселення, виверження деяких Декадних вулканів продемонстрували труднощі, з якими стикається програма. За виверженнями вулкану Унзен, які почалися незадовго до того, як його було визнано вулканом Десятиліття, ретельно стежили, але, незважаючи на це, великий пірокластичний потік убив 43 людини, у тому числі трьох вулканологів[3].

Пізніше конференція «Декадних вулканів» у 1993 році в місті Пасто, Колумбія, закінчилася катастрофою, коли кілька присутніх вчених організували імпровізовану експедицію до кратера вулкану Ґалерас. Під час неочікуваного виверження, коли вони були на вершині, трагічно загинуло[en] шість учених і троє туристів[4].

Громадянські заворушення в околицях кількох Декадних вулканів також завадили програмі. Громадянська війна в Гватемалі вплинула на дослідження вулкана Санта-Марія, поки в 1996 році не було оголошено про припинення вогню, тоді як триваюча громадянська війна в Демократичній Республіці Конго заважає дослідженням вулкана Ньїрагонго. Загалом, обмежені ресурси для вивчення вулканів призвели до того, що «Програми» вимушені змагатися і за це обмежене фінансування[1].

Вибрані вулкани[ред. | ред. код]

Вулкан Ньїрагонго (2014).
Виверження Сакура-дзіма в 2013 році.
Виверження Мауна-Лоа (2022).
Вулкан Мерапі, о. Ява (2021)
Вулкан Рейнір, штат Вашингтон (2023)
Вулкан Везувій, (Італія) (2020)
Санта-Марія, конус Сантьягіто (2016)

Вулкани в таблиці були обрані як 16 вулканів поточного десятиліття:[5]

Вулкан Вулкан Регіон Країна Населення під загрозою потоку лави/лахару/попелу Останнє відоме виверження Постраждалий чи загрожений регіон/Чому «Декадний вулкан»
Авачинська-Коряцька 2 741 m (8 993 ft) (Авачинська)
3 456 m (11 339 ft) (Коряцька) 		Камчатка Росія 179 367
(2021 оцінка)[6] 		2001 (Авачинська)[7]

2009 (Коряцька),[8]

Близькість вулкана до Петропавловська-Камчатського[9].
Коліма 3 820 m (12 533 ft) Коліма / Халіско Мексика 770 000
(2019 оцінка)[10] 		2019[11] Весь штат Коліма
Ґалерас 4 276 m (14 029 ft) Нариньйо Колумбія 1 630 000
(2018 оцінка)[12] 		2014[13] Весь департамент Нариньйо
Мауна-Лоа 4 169 m (13 678 ft) Гаваї США ? 2022[14] Найбільший з діючих щитових вулканів на Гавайських островах. Нижні фланги населені в різних напрямках, але найбільш небезпечний для міста Гіло
Етна 3 326 m (10 912 ft) Сицилія Італія 1 100 000[15] 2013-дотепер Ціле місто Катанія, о. Сицилія загалом через забруднення повітря та хмари попелу. Здатний створювати лавові бомби та сильні виверження VEI-3. Колись римляни вірили, що тут була майстерня бога Вулкана, а виверження ставалися через його гнів на дружину Венеру[16].
Мерапі 2 910 m (9 547 ft) Центральна Ява/ Особливий округ Джок'якарта Індонезія 5 050 000
(2019 оцінка)[17] 		2023 Весь особливий округ Джок'якарта та регентство Клатен[en]
Ньїрагонго 3 470 m (11 385 ft) Північне Ківу Дем. Республіка Конго 2 000 000 22 травня 2021-дотепер, VEI-0-2. У доволі розгалуженому місті Гома десятиліттями не проводився перепис населення. Лава, як відомо, дуже текуча та швидко рухається. У результаті виверження вулкана Ньїрагонго в травні 2021 року загинули 32 людини, тисячі отримали поранення[18] Наразі не ведеться моніторинг сейсмічної активності.
Рейнір 4 392 m (14 409 ft) Вашингтон США 795 000
(2010) 		1894-1895, (незначне фреатичне) Весь округ Пірс і місто Сіетл. Гора Рейнір є одним із стратовулканів з найбільшою кількістю льодовиків у Каскадній вулканічній дузі[en]. Здатний викликати потужні лахари, про що свідчать долини під ним у всіх напрямках. Відомо, що були як лахари зсувного типу, так і лахари танення снігу. Геологічна служба США вважає його одним із найнебезпечніших вулканів у США[19].
Везувій 1 281 m (4 203 ft) Кампанія Італія 3 085 000[15] 17-23 березня, 1944, VEI-3 Повністю місто Неаполь. Дуже довгий досвід руйнування навколишніх міст Південної Італії, здатний до великих пірокластичних потоків. Зруйнував міста Помпеї, Геркуланум та Стабії в 79 році нашої ери, виверження VEI-5.
Ундзен 1 486 m (4 875 ft) Нагасакі/ Кумамото Японія 1 320 000
(2019 оцінка)[20] 		1995 Префектура Нагасакі, потенціальне цунамі.
Сакура-дзіма 1 117 m (3 665 ft) Каґосіма Японія 1 470 000
(2019 оцінка)[20] 		2022[21] Вся префектура Каґосіма, крім островів Амамі.
Санта-Марія 3 772 m (12 375 ft) Кесальтенанго Гватемала 1 127 000
(2018 оцінка)[22] 		23 серпня 2013 Вся територія департаментів Кесальтенанго та Реталулеу.
Санторині
(о. Тера) 		367 m (1 204 ft) Південні Егейські острови Греція ? 1950 Весь острів Санторині колись був набагато більшим. У 1646 році до н. е. на острові Санторині, який тоді називався Тера, відбулося виверження (VEI-7), потужніше ніж виверження Кракатау в 1880-х роках[23]. Наразі те, що було одним островом, тепер стало трьома з кальдерою, прихованою під поверхнею води. Ризик цунамі; запис про одне із них датується 1646 роком до н. е.[24]
Тааль 311 m (1 020 ft) Калабарсон Філіппіни 24 393 000
(2020 оцінка)[25] 		2021 Територія провінцій Батангас, Кавіте, Столичного регіону та Лагуни.
Тейде 3 715 m (12 188 ft) Канарські острови Іспанія 900 000 1909 Тенерифе, потенціальне цунамі.
Улавун 2 334 m (7 657 ft) Сх. Нова Британія / Зах. Нова Британія Папуа Нова Гвінея ? 2 червня 2022[26] ?
  • Примітка: Населення під загрозою потоків лави/лахару/ попелу під час виверження, не враховуючи потенційне цунамі чи віддалений випад попелу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Newhall, Christopher G. (1996); IAVCEI/International Council of Scientific Unions' Decade Volcano Projects: Reducing Volcanic Disaster, Status Report, Геологічна служба США, Вашингтон [1] [Архівовано 15 листопада 2004 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Stevens, Nicki F.; Murray, John B.; Wadge, Geoff (1997). The volume and shape of the 1991-1993 lava flow field at Mount Etna, Sicily. Вісник вулканології[en]. 58 (6): 449—454. Bibcode:1997BVol…58..449S. doi:10.1007/s004450050153. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)
  3. ↑ Yamamoto, Takahiro; Takarada, Shinji; Suto, Shigeru (1993). Pyroclastic flows from the 1991 eruption of Unzen volcano, Japan. Вісник вулканології. 55 (3): 166—175. Bibcode:1993BVol...55..166Y. doi:10.1007/BF00301514.
  4. ↑ Baxter, Peter J.; Gresham, Austin (1997). Deaths and injuries in the eruption of Galeras Volcano, Colombia, 14 January 1993. Журнал вулканології та геотермальних досліджень[en]. 77 (1–4): 325—338. Bibcode:1997JVGR…77..325B. doi:10.1016/S0377-0273(96)00103-5. {{cite journal}}: Перевірте значення |bibcode= (довідка)
  5. ↑ IAVCEI NEWS 1/2 1996 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2010. Процитовано 19 вересня 2023.
  6. ↑ Russia:Far East Federal District (Regions, Territories & Republics) - Cities and Urban Settlements. citypopulation.de.
  7. ↑ Global Volcanism Program | Avachinsky. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  8. ↑ Global Volcanism Program | Koryaksky. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  9. ↑ Ford, Robert J. Volcano: Live, Dormant and Extinct Volcanoes Around the World. Amber Books, 2021, p. 95. (англ.)
  10. ↑ Mexico: States and Major Cities - Population Statistics, Maps, Charts, Weather and Web Information. citypopulation.de.
  11. ↑ Global Volcanism Program | Colima. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  12. ↑ Colombia: Departments & Major Cities - Population Statistics, Maps, Charts, Weather and Web Information. citypopulation.de.
  13. ↑ Global Volcanism Program | Galeras. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  14. ↑ Mauna Loa Has Begun Erupting. United States Geological Survey. 28 листопада 2022. с. 1.
  15. ↑ а б Italy: Administrative Division (Regions and Provinces) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
  16. ↑ Vulcan and Volcanoes. 25 травня 2009.
  17. ↑ Indonesia: Urban Population of Cities - Population Statistics, Maps, Charts, Weather and Web Information. citypopulation.de.
  18. ↑ Mt. Nyiragongo Eruption 2021 | NASA Applied Sciences.
  19. ↑ Mount Rainier: One of Our Nation's Most Dangerous Volcanoes.
  20. ↑ а б Japan: Administrative Division (Prefectures, Districts and Cities) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
  21. ↑ Global Volcanism Program | Aira. Смітсонівський інститут | Global Volcanism Program (англ.). Процитовано 19 вересня 2023.
  22. ↑ Guatemala: Administrative Division (Departments and Municipalities) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
  23. ↑ Minoan eruption on Santorini much larger than originally believed.
  24. ↑ Fountain, Henry (9 листопада 2016). An Ancient Tsunami That Ended a Civilization Gets Another Look. The New York Times.
  25. ↑ Philippines: Administrative Division (Regions and Provinces) - Population Statistics, Charts and Map. citypopulation.de.
  26. ↑ Bennis, K.L.; Andrews, B. (July 2022). Global Volcanism Program, 2022. Report on Ulawun (Papua New Guinea). Bulletin of the Global Volcanism Network. 47 (7). Процитовано 19 вересня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]


Теми
Списки
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Декадні_вулкани&oldid=41799386