Шлак

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шлак у склоподібній формі.

Шлак (нім. Schlacke) —

  • 1. Розтоплена або затверділа маса різних домішок, золи і флюсів, що є побічним продуктом металургійних процесів і використовується для виготовлення в'яжучих матеріалів (шлакоцемент). За хімічним складом наближаються до портландцементного клінкеру з дещо меншим вмістом СаО.
  • 2. Зола кам'яного вугілля, яка сплавилася в топці.
  • 3.Шлаки організму Шлаки -  це продукти розпаду, які не можуть самостійно виводитися з організму і накопичуються у ньому.[1] Насамперед це залишки клітин, що відмерли після їх ділення. Процес ділення і оновлення клітин є постійним. Шлак як своєрідне «сміття», «відходи» життєдіяльності накопичується у внутріклітинному і міжклітинному просторі. Частково він виходить з організму з різноманітними виділеннями (потом, екскрементами, гноєм, лупою, менструцаційними та геморойними кровотечами), але ще більше залишається у ньому у міжклітинному просторі, а також утворює у організмі різноманітні "схованки", "ніші", "сумки" тощо. Зазвичай до терміну «шлаки» відносять все шкідливе, що містить організм людини внаслідок неправильного харчування, переїдання, шкідливих звичок, вживання ліків (особливо хімічних препаратів), малорухомого способу життя. Чим більше зашлакований організм - тим гірше себе почуває і виглядає людина. У організмі дорослої людини може бути від кількох до кількох десятків кілограмів шлаків.

Крім того, продукти, які не виводяться і накопичуються в кишечнику, починають гнити, а це несприятливо позначається на стані шкіри, волосся і навіть призводять до виникнення неприємного запаху з рота. Чистий, незашлакованний кишечник, є запорукою гарного самопочуття та зовнішнього вигляду.

Прихильники нетрадиційної народної медицини вважають, що шлаки у організмі людини утворюються приблизно за тією ж схемою, що і металурнійні шлаки, оскільки, на їх думку, відходи життєдіяльності людини утворюються обов'язково. Вони аргументують це тим, що харчування і вживання хімічних препаратів, трансжирів,алкоголю, тютюну, наркотиків обов'язкво приведуть до утворення відходів. І не всі вони виводяться самостійно.

Втім, слід зазначити, що офіційна медицина до теорії шлаків відноситься скептично і сам термін «шлаки» не використовує.[2][3]

Загальний опис[ред.ред. код]

Шлак — металургійний розплав (після твердіння — каменевидна або склоподібна речовина), що зазвичай покриває поверхню рідкого металу при металургійних процесах — плавці сировини, обробці розплавлених проміжних продуктів і рафінуванні металів. Є сплавом оксидів змінного складу; головні компоненти шлаку — кислотний оксид SiO2 і основні оксиди CaO, FeO, MgO, а також нейтральні Al2O3 і (рідше) ZnO.

Залежно від переважання тих або інших оксидів шлак називають кислим або основним. Шлаки грають важливу роль у фізико-хімічних процесах металургійного виробництва: вони очищують метал від небажаних домішок, оберігають метал від шкідливої дії газового середовища печі (тобто від окислення і газонасичення). Шлак формується з порожньої породи руди (або рудних матеріалів), флюсів, золи палива, продуктів окислення оброблюваних матеріалів, футеровки плавильних агрегатів. У сталеплавильному виробництві шлаки іноді готують в спеціальній печі (т.з. синтетичні шлаки) і потім обробляють ними сталь в процесі випуску її з печі або конвертера в ківш. Заздалегідь підготовлений шлак застосовується при електрошлаковій переплавці металів.

У чорній металургії шлак є, як правило, побічною продукцією. Шлак — вторинна сировина для отримання будівельних матеріалів (наприклад, шлакоситалів), вапняних і фосфорних добрив, а також оборотний продукт в металургії. З доменного шлаку проводяться:

  • гранульований шлак, вживаний у виробництві цементу і шлакоблоків;
  • пемза — легкий заповнювач бетонів;
  • щебінь;
  • литі вироби (петрургія);
  • шлакова вата.

Із сталеплавильних шлаків виготовляють щебінь для дорожнього будівництва; крім того, вони використовуються в аглодоменному і вагранковому виробництвах з метою витягання марганцю, заліза, окислу кальцію, що містяться в них. Феросплавні шлаки переробляються на вапняне борошно, щебінь і шлаковий пісок для будівництва, технологічний порошок для ливарного виробництва, частина їх йде на виплавку готових сплавів. Для виробництва феросплавів отримують і спеціальні шлаки шляхом комплексної переробки руди і чавунів. З природнолегірованого чавуну доцільно методом окислення переводити в шлак ванадій, марганець, ніобій і інші метали, а потім використовувати цей шлак для виробництва вказаних металів або їх сплавів.

У кольоровій металургії розрізняють шлаки передільні і відвальні. Передільні містять підвищені кількості цінних металів; вони утворюються як побічний продукт в процесах отримання або рафінування металів (наприклад, конвертерні шлаки нікелевого і мідного виробництв або анодні шлаки рафінування міді). Іноді передільний шлак є одним з основних продуктів технологічної схеми, в якому концентрується витягуваний метал (наприклад, титанові або ванадієві шлаки). Вихід шлаку дуже великий (при переробці бідних руд до 100–120 т на 1 т витягнутого металу), тому навіть невеликий зміст кольорових металів в шлаках приводить до значних втрат. Для витягання металів з передільних шлаків їх направляють в оборот в один з головних процесів технологічні схеми або застосовують спеціальні процеси обробки: ф'юмінговання, електроплавлення з добавкою відновника і сульфідізатора, флотацію і ін. У відвальних шлаках концентруються оксиди металів, що не підлягають витяганню в металургійному переділі, а також різні домішки і залишкові невеликі кількості цінних металів, довитяг яких при даному рівні технології економічно невигідний. Відвальні шлаки частково використовують для виробництва шлаковати і інших будівельних матеріалів. Повне і комплексне використання шлаків забезпечує безвідходну технологію і зменшує забруднення довкілля.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • В. П. Мовчан, М. М. Бережний. Основи металургії. Дніпропетровськ: Пороги. 2001. 336 с.
  1. [1]
  2. [2]
  3. [3]