Космос-382
| Космос-382 | |
|---|---|
 | |
| Основні параметри | |
| Повна назва | Космос-382 (7К-Л1Є №2К) |
| COSPAR ID | 1970-103A |
| NORAD ID | 04786 |
| Оператор | СРСР |
| Тип апарата | випробувальний |
| Штучний супутник | Землі |
| Дата запуску | 2 грудня 1970, |
| Ракета-носій | Протон |
| Космодром | Байконур |
| Тривалість польоту | ~20 років |
| Схід з орбіти | ~1990 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 10 380 |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | еліптична |
Космос-382, інша назва 7К-Л1Є № 2К — радянський космічний корабель типу 7К-Л1, призначений для випробування розгінного блоку для місячної експедиції.
Попередній запуск[ред. | ред. код]
28 листопада 1969 ракета-носій «Протон-К» мала вивести на навколоземну орбіту космічний корабель Космос-313 (7К-Л1Є № 1), доопрацьований для випробувань розгінного блоку для польоту на Місяць. На кораблі встановили телекамери для спостереження за роботою розгінного блоку і він отримав позначення 7К-Л1Є. Запуск закінчився аварією ракети-носія.
Мета запуску[ред. | ред. код]
2 грудня 1970 ракета-носій «Протон-К» вивела на навколоземну орбіту космічний корабель 7К-Л1Е («Космос-382»).
Модифікований місячний корабель «Союз-7К-Л1Е», який був оснащений телекамерами для спостереження за розгінним блоком, був створений для випробування розгінного блоку для місячної експедиції. На навколоземній орбіті було виконано кілька маневрів, що імітували розгін до Місяця і вихід на навколомісячну орбіту.
Крім того відбулись дослідження спільно з льотно-випробувальним інститутом експериментальної установки «Роса». Була здійснена перевірка ефективності в умовах короткочасної невагомості на літаках і спільно з ОКБ-1 (РКК «Енергія») й в умовах тривалої невагомості на штучному супутнику Землі («Космос-382») на спеціально створеній експериментальній установці «Роса». Це була перша в світовій практиці регенераційна система космічної станції стала система регенерації води з конденсату атмосферної вологи (виділеної екіпажем при диханні і потовиділенні) — СРВ-К.
Космічний корабель пролітав на орбіті понад 20 років.
Результат[ред. | ред. код]
Був відпрацьований розгінний блок та бортові системи.
Система СРВ-К успішно експлуатувалася з 1975 року на орбітальних космічних станціях Салют № 4, 6 і 7 і забезпечувала екіпажі високоякісною холодною та гарячою водою для пиття, приготування їжі та напоїв, а також для очищення запасів води з простроченим терміном зберігання та отримання гарячої води для санітарно-гігієнічних процедур.
Після цього програма була остаточно закрита.
Посилання[ред. | ред. код]
- Додаток 4, Радянські програми місячних пілотованих польотів [Архівовано 28 липня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Регенераційні системи життєзабезпечення тривалих космічних польотів [Архівовано 20 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- Союз 7-КЛ1Є [Архівовано 6 вересня 2010 у Wayback Machine.] Енциклопедія астронавтики(англ.)
| |||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| ||||||||||