Косовський Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Косовський Володимир Іванович
Kosovsky V.I.jpg
Народився 28 липня 1923(1923-07-28)
Веприк
Помер 29 травня 2000(2000-05-29) (76 років)
Фастів
Діяльність поет
письменник
Партія Організація українських націоналістів

Володи́мир Іва́нович Косо́вський (*28 липня 1923(19230728), с. Веприк, Фастівський район, Київська область, УРСР — †29 травня 2000, м. Фастів, Київська область, Україна) — український поет і письменник, громадський і культурний діяч, засновник і перший очільник веприцького музею композитора Кирила Стеценка; зазнав сталінських репресій.

Із життєпису[ред. | ред. код]

Володимир Іванович Косовський народився 28 липня 1923 року в селі Веприку на Фастівщині (Київська область).

По закінченню 7 класів вступив до Київського залізничного технікуму.

У роки німецької окупації під час Другої світової війни перебував у лавах ОУН. У 1943 році був засуджений військовим трибуналом до 20 років каторжних робіт як політичний в'язень. Відбувши 12 років у концтаборах, після смерті Сталіна повернувся на Фастівщину. Закінчив медичний технікум, працював у селі Пилипівці та рідному селі Веприк завідувачем медпункту.

Почав писати вірші в 1938 році.

Лише із незалежністю України (1991) Володимир Косовський став відомим як поет. Невільницька поезія автора опублікована в збірці «В терні колючому» (1993). У 1995 році побачила світ збірка для дітей «Я б сипав райські самоцвіти», 2001 року — збірка творів «Дума денна й нічна». Підготував збірку епістолярно-публіцистичних творів «Як рвалися струни на кобзі».

У 1991 році В. І. Косовський був обраний членом редакційної колегії громадсько-літературного часопису Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих «Зона».

Від 1996 року — член Національної Спілки письменників. Володимир Іванович Косовський — лауреат літературної премії імені Валерія Марченка за цикл табірних новел.

Багато сил і енергії віддав діяч збереженню культурних цінностей. Заснувавши музей композитора Кирила Стеценка в рідному Веприку, 8 років працював директором на громадських засадах, потім — старшим науковим співробітником.

Помер Косовський Володимир Іванович 29 травня 2000 року.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Світлиця Володимира Косовського, державний краєзнавчий музей у Фастові

У місті Фастові 2003 року з ініціативи громадського діяча і письменника, дослідника творчості В. Косовського В. Шевченка засновано щорічну літературно-мистецьку премію ім. Володимира Косовського. Лауреатам премії вручають дипломи і спеціальні посвідчення, а також нагрудний знак із зображенням В. Косовського.

У місцевому краєзнавчому музеї створено світлицю поета-борця.

Відомий скульптор-автор багатьох фастівських пам'ятників і культурний діяч фастівчанин Анатолій Древецький присвятив Володимиру Косовському вірш «До Володимира Косовського».

У Фастові існує вулиця Володимира Косовського[1].

В селі Веприк, на батьківщині діяча, вулицю, названу раніше його іменем, перейменували.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та посилання[ред. | ред. код]