Костел Святого Миколая (Київ, 1799)
| Костел Святого Миколая | |
|---|---|
.png) Розташування костелу Св. Миколая (у жовтому колі), фрагмент мапи 1803 р. | |
| 50°25′55.500000099992″ пн. ш. 30°32′29.200000099999″ сх. д. / 50.43208° пн. ш. 30.54144° сх. д. | |
| Тип споруди | церква |
| Розташування |  Україна, Київ |
| Засновник | римо-католицька громада Києва |
| Кінець будівництва | 1799 (1800?) |
| Зруйновано | 1817 |
| Відбудовано | не відбудовувався |
| Належність | РКЦ |
| Адреса | знаходився на Печерській площі, на місці ринку |
  Костел Святого Миколая (Київ, 1799) (Київ) | |
 | |
Костел Святого Миколая[К 1] — римо-католицький храм у Києві, збудований у 1799 році[2] (згідно з Закревським — 1800 року[3]) та знищений пожежею 1817 року[4]. Знаходився на місці нинішньої Печерської площі[5][6] або біля початку вулиці Князів Острозьких[1].
Після виселення поляків з Києва у 1660 році в місті довгий час не було католицьких храмів, лише після розподілу Польщі у 1797 році і приєднання до Російської імперії частини Правобережної України в Києві та околицях почали знову оселятися поляки[7][8][9]. Тоді могильовський єпископ С. Сестренцевич почав клопотання про влаштування у Києві католицького храму[7][2]. 19 квітня 1799 року імператор Павло I, який толерантно ставився до католицизму, дозволив будівництво костелу у Печерській частині Києва[2], на так званому Новому Базарі (сучасна Печерська площа)[7][9][10]. До служіння у цьому римо-католицькому костелі були призначені 20 священників уніатів і домініканців з Чорнобиля[5], проте поляки не дозволили служіння уніатам[6][11][10].
Про вигляд костелу Святого Миколая відомостей майже не лишилося[5]. Відомо, що це була проста дерев'яна споруда, прямокутна у плані, вкрита двосхилим дахом, без декорування та взагалі без жодної риси культової споруди[1][9]. За архівними даними першим пріором костелу став священик на прізвище Сілич (Silicz), наступним — Гулицький (Hulicki), останнім — Головня (Hołownia)[11]. При костелі влаштували школу та колегію для хлопчиків[11].
1817 року костел згорів разом з Печерським гостиним двором і того ж року розпочалося спорудження собору Святого Олександра у Старому місті[6][9]. Втім, архітектор Кароль Іваницький у своєму дослідженні католицьких культових споруд Києва зазначає, що костел на Печерську існував трохи довше і був знищений пожежею 1843 року[5][12][9]. Імовірно, що постраждалий у пожежі 1817 року дерев'яний храм тимчасово відбудували для відправляння богослужінь, адже освячення нового мурованого собору Святого Олександра відбулося лише у 1842 році, після чого старий костел на Печерську став непотрібним і після чергової пожежі його не відновлювали[5].
- ↑ а б в Iwanicki, 1931, с. 53.
- ↑ а б в Iwanicki, 1931, с. 50.
- ↑ Закревский, 1868 та с275.
- ↑ Закревский, 1868, с. 275.
- ↑ а б в г д Горбик, 2004, с. 94.
- ↑ а б в Закревский, 1868, с. 455.
- ↑ а б в Горбик, 2004, с. 93.
- ↑ Закревский, 1868, с. 454.
- ↑ а б в г д Мокроусова, 2020, с. 76.
- ↑ а б Браславець, 2001, с. 51.
- ↑ а б в Iwanicki, 1931, с. 52.
- ↑ Iwanicki, 1931, с. 54.
- Браславець О. Київ католицький. Київ православний: путівник. — К. : Кайрос, 2001. — ISBN 966-7562-05-0.
- Горбик О. О. Римо-католицький костьоли Києва та Київщини. — К. : Техніка, 2004. — 128 с. — (Національні святині України) — 2100 прим. — ISBN 966-575-047-Х.
- Мокроусова О. Г. Старий Печерськ: «Арсенал» і довкілля. — К. : Либідь, 2020. — 88 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0799-6.
- Karol Iwanicki. Kościoły i kaplice w Kijowie. — Warszawa : Drukarnia Samorz. Instytutu Wydawniczego w Warszawie, 1931. — 88 с.
- Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
- Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія.— 2000.
Католицькі монастирі та костели Києва | |||
|---|---|---|---|
.jpeg) | Монастирі |  | |
| Костели | |||
прим.: Курсивом позначено споруди, що не збереглись | |||
