Бернардинський монастир (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бернардинський монастир
The Bernardine Monastery in Kyiv by Westerveld.jpg
Розташування монастиря близько 1651 року[1]
50°27′39″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.46083° пн. ш. 30.51917° сх. д. / 50.46083; 30.51917Координати: 50°27′39″ пн. ш. 30°31′09″ сх. д. / 50.46083° пн. ш. 30.51917° сх. д. / 50.46083; 30.51917
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Засновник Кшиштоф Сулимирський
Початок будівництва 1623
Кінець будівництва 1623
Зруйновано 1651
Відбудовано не відновлювалася
Належність римо-католицька церква
Адреса Гнила вулиця (нині Покровська)[1]
Бернардинський монастир (Київ). Карта розташування: Київ
Бернардинський монастир (Київ)
Бернардинський монастир (Київ) (Київ)
Map

Бернарди́нський монасти́р — римо-католицький монастир ордену Бернадинців, що існував у Києві на Подолі, один із чотирьох католицьких храмів Києва в XVII столітті.

Монастир було засновано близько 1623 року. Дерев'яний кляштор було споруджено коштом Кшиштофа Сулімірського. Розташовувався під горою Уздихальницею, південніше вірменської церкви та навпроти церкви Миколи Доброго[1]

Будівлі монастиря згоріли під час великої пожежі на Подолі 7 (17) серпня 1651, що відбулась після взяття Києва військами польного гетьмана литовського Януша Радзивіла, і більше не відновлювалися. Очевидець пожежі з литовського боку так описував її в листі[2]:

«

17-го серпня знов з'явився вогонь біля полудня і такий страшний, якого я николи не бачив. Спершу згорів костел отців Бернардинів з кляштором, школи, вірменська церква, дві древних кам'яних церкви дизунітів

Оригінальний текст (рос. дореф.)
17-го авг. снова показался огонь около полудня и такой страшный, какого я никогда не видалъ. Сперва сгорѣлъ костелъ отцевъ Бернардиновъ съ кляшторомъ, школы, армянская церковь, двѣ древнихъ каменныхъ церкви дизунитовъ…
«

Спалення кляштору бернардинів 17 серпня також відмитив у своїй хроніці Яким Єрлич.

12 травня 1660 року бернардинські ґрунти, разом з єзуїтськими та вірменськими, були універсалом київського полковника Василя Дворецького віддані у володіння церкви Миколи Доброго[3].


Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Храми Києва, 2000..
  2. Смирновъ, 1908, с. 293..
  3. Кляштор бернардинів. Прадідівська слава. Архів оригіналу за 5 грудня 2017. Процитовано 4 грудня 2017. 
  4. Палладіна Тетяна. Римсько-католицька церква у Києві, Київ, 2002.

Джерела[ред. | ред. код]