Костел святого Миколая (Київ, 1799)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костел святого Миколая
Костел святого Миколая, розташування (1803).png
Розташування костелу Св. Миколая (у жовтому колі), фрагмент мапи 1803 р.
50°25′55″ пн. ш. 30°32′29″ сх. д. / 50.43208333336110627° пн. ш. 30.54144444447222284° сх. д. / 50.43208333336110627; 30.54144444447222284Координати: 50°25′55″ пн. ш. 30°32′29″ сх. д. / 50.43208333336110627° пн. ш. 30.54144444447222284° сх. д. / 50.43208333336110627; 30.54144444447222284
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Засновник римо-католицька громада Києва
Кінець будівництва 1799 (1800?)
Зруйновано 1817
Відбудовано не відбудовувався
Належність РКЦ
Адреса знаходився на Печерській площі, на місці ринку
Костел святого Миколая (Київ, 1799). Карта розташування: Київ
Костел святого Миколая (Київ, 1799)
Костел святого Миколая (Київ, 1799) (Київ)

Костел святого Миколая[К 1] — римо-католицький храм у Києві, збудований у 1799 році[2] (згідно з Закревським — 1800 року[3]) та знищений пожежею 1817 року[4]. Знаходився на місці нинішньої Печерської площі[5][6] або біля початку вулиці Московської[1].

Історія храму[ред. | ред. код]

Після виселення поляків з Києва у 1660 році в місті довгий час не було католицьких храмів, лише після розподілу Польщі у 1797 році і приєднання до Російської імперії частини Правобережної України в Києві та околицях почали знову оселятися поляки[7][8][9]. Тоді могильовський єпископ С. Сестренцевич почав клопотання про влаштування у Києві католицького храму[7][2]. 19 квітня 1799 року імператор Павло I, який толерантно ставився до католицизму, дозволив будівництво костелу у Печерській частині Києва[2], на так званому Новому Базарі (сучасна Печерська площа)[7][9][10]. До служіння у цьому римо-католицькому костелі були призначені 20 священників уніатів і домініканців з Чорнобиля[5], проте поляки не дозволили служіння уніатам[6][11][10].

Про вигляд костелу святого Миколая відомостей майже не лишилося[5]. Відомо, що це було проста дерев'яна споруда, прямокутна у плані, вкрита двосхилим дахом, без декорування та взагалі без жодної риси культової споруди[1][9]. За архівними даними першим пріором костелу став священик на прізвище Сілич (Silicz), наступним — Гулицький (Hulicki), останнім — Головня (Hołownia)[11]. При костелі влаштували школу та колегію для хлопчиків[11].

1817 року костел згорів разом з Печерським гостиним двором і того ж року розпочалося спорудження собору святого Олександра у Старому місті[6][9]. Втім, архітектор Кароль Іваницький у своєму дослідженні католицьких культових споруд Києва зазначає, що костел на Печерську існував трохи довше і був знищений пожежею 1843 року[5][12][9]. Імовірно, що постраждалий у пожежі 1817 року дерев'яний храм тимчасово відбудували для відправляння богослужінь, адже освячення нового мурованого собору святого Олександра відбулося лише у 1842 році, після чого старий костел на Печерську став непотрібним і після чергової пожежі його не відновлювали[5].

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Кароль Іваницький зазначає, що костел був присвячений Пресвятій Діві Марії та апостолам Петру і Павлу[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Браславець О. Київ католицький. Київ православний: путівник. — К. : Кайрос, 2001. — ISBN 966-7562-05-0.
  • Горбик О. О. Римо-католицький костьоли Києва та Київщини. — К. : Техніка, 2004. — 128 с. — (Національні святині України) — 2100 прим. — ISBN 966-575-047-Х.
  • Мокроусова О. Г. Старий Печерськ: «Арсенал» і довкілля. — К. : Либідь, 2020. — 88 с. — (Твій Київ) — ISBN 978-966-06-0799-6.
  • Karol Iwanicki. Kościoły i kaplice w Kijowie. — Warszawa : Drukarnia Samorz. Instytutu Wydawniczego w Warszawie, 1931. — 88 с.
  • Закревский Н. Описаніе Кіева. — М. : Типографія В. Грачева и комп, 1868. — Т. 1. — 455 с. (рос. дореф.)
  • Храми Києва. Мультимедійна енциклопедія.— 2000.