Костирко Віктор Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костирко Віктор Іванович
Народився 24 травня 1948(1948-05-24) (74 роки)
Комсомольськ-на-Амурі, Хабаровський край, РРФСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Transnistria.svg Придністров'я
Діяльність політик
Alma mater Національний університет «Одеська політехніка»
Партія КПРС
Нагороди
Медаль «За трудову доблесть» (ПМР) Орден «Трудова слава» (ПМР) Орден «За заслуги» (ПМР)

Віктор Іванович Костирко (нар. 24 травня 1948, Комсомольськ-на-Амурі, Хабаровський край, РРФСР, СРСР) - активіст невизнаної Придністровської Молдавської Республіки. Голова "державної адміністрації" міста Тираспіль з 1 лютого 2002 року по 30 грудня 2011 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 24 травня 1948 у місті Комсомольськ-на-Амурі Хабаровського краю РРФСР. За національністю – українець.

Освіта[ред. | ред. код]

У 1977 закінчив Одеський політехнічний інститут .

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

З 1966 по 1971 - завідувач сільського клубу села Попівка Конотопського району Сумської області Української РСР.

З 1971 по 1978 – слюсар-збирач, майстер, звільнений секретар комітету комсомолу Електроапаратного заводу Тирасполя.

З 1978 - на партійній роботі. З 1978 по 1982 – депутат міської ради Тирасполя. Працював на ряді промислових підприємств Тирасполя та Норильська.

З 1981 по 1983 – заступник начальника виробничо-диспетчерського відділу «Заводу ливарних машин імені С.С. М. Кірова» (Тираспіль).

З 1983 по 1986 – заступник головного інженера, секретар парткому нікелевого заводу Норильського гірничо-металургійного комбінату.

З 1986 по 1990 – депутат міської ради Норильська, голова міського Комітету народного контролю Норильська.

З 1990 по 1993 – заступник директора заводу АТ «Нетон».

З 1993 по 1995 – заступник голови правління «Придністровської державної страхової компанії».

З 1995 по 2002 – заступник директора, директор ДП «Енергоресурс», заступник гендиректора державної компанії «Дністеренерго».

З 1 лютого 2002 по 30 грудня 2011 - голова «державної адміністрації» міста Тираспіль. Вважався політичним союзником президента Придністровської Молдавської Республіки Ігоря Смирнова.

У 2005 році Європейський Союз включив Костирка до списку політичних діячів Придністровської Молдавської Республіки, яким було заборонено в'їзд до країн ЄС за розробку та здійснення кампанії з залякування та закриття молдавських шкіл з викладанням молдавської мови на латиниці у Придністровському регіоні Республіки Молдова .

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, двоє дітей.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди «ПМР»:

  • Орден «Трудова слава»
  • Медаль «За трудову доблесть»
  • Орден «За заслуги» ІІ ступеня (12 жовтня 2007) — за особистий внесок у збереження та розвиток економічного, соціального та культурного потенціалу міста Тираспіль, активну діяльність у сфері розвитку міжрегіональних та міжмуніципальних зв'язків між містом Тираспіль та містами країн Співдружності Незалежних Держав, високі організаторські здібності та у зв'язку з 215-ми роковинами з дня заснування міста Тираспіль[1]
  • Медаль «75 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (5 липня 2019) — за активну громадську діяльність, участь у військово-патріотичному вихованні підростаючого покоління та у зв'язку з 75-ми роковинами Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр. [2]
  • ювілейні медалі

Примітки[ред. | ред. код]