Костюк Світлана Степанівна
| Костюк Світлана Степанівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
30 листопада 1964 Маневицький район, Волинська область, Українська РСР, СРСР |
| Померла | 6 січня 2017 (52 роки) |
| Діяльність | поетка |
| Членство | Національна спілка письменників України |
Світлана Степанівна Костюк (при народженні Бусел, 30 листопада 1963, село Кукли Маневицького району Волинської області — 6 січня 2017, Нововолинськ[1]) — українська поетеса, журналістка, педагогиня, громадська діячка. Членкиня Національної спілки письменників України (з березня 2015).[2]
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчила десятирічку в Куклах. Після школи закінчила Луцьке культурно-освітнє училище (спеціальність бібліотекар) і Волинський університет імені Лесі Українки, факультет філології. Проживала в місті Нововолинську.
Працювала бібліотекарем, кореспондентом районної газети, викладачем рідної мови, директором школи у Іваничівському районі, викладачем української мови та літератури. Була головою районної ГО "Спілка «Чорнобиль України».
Останні 2 роки свого життя поетеса боролася з раком легенів. Померла 6 січня 2017 після хвороби[3].
Творчість[ред. | ред. код]
Автор книг поезії «Спалахи душі» (1998), «Наодинці зі світом» (2012), «Маленьке диво» (для дітей, 2012), «Листи без конвертів» (2013)[4], «Мереживо чудес» (для дітей, 2014), «Про що шепотіли листочки» (переклади польською, 2014), «Траєкторія самоспалення. Щоденникові записи у віршах» (2015)[5], «Barefoot to the sky» («Босоніж в небо», переклади англійською, США, Нью-Йорк, 2016), «Зцілення любов'ю» (Чернівці, «Букрек», 2016)[6].
Друкувалася у колективних книгах «Перевесло», «Мамина криниця», «Апостол правди і науки», «Викрадення Європи», «Воїнам світла», «Осінь у камуфляжі», «Подяка Богу», «Скіфія -2014», « В століттях чатує Чернеча гора», «Натхнення», «Вінтаж», «Антологія сучасної української літератури», «Берегиня» та ін., журналах «Дзвін», «Дивослово», «Золота Пектораль», «Буковинський журнал», «Світязь», «Склянка часу», «Ангелятко», «Світ дитини», «Педагогічний пошук», «Український вісник», газеті «Літературна Україна» та в періодичних виданнях США, Італії, Польщі, Ізраїлю.
Твори С.Костюк перекладалися англійською, польською, російською, італійською, іспанською мовами. Автор близько 50 пісень, написаних разом з композиторами.
Відзнаки[ред. | ред. код]
Переможець Міжнародного літературного конкурсу «Між словом і вічністю» (поезія) — Італія, Неаполь, 2015, Міжнародного конкурсу до 200-річчя Т. Г. Шевченка «В століттях чатує Чернеча гора», Всеукраїнських конкурсів ім. Леся Мартовича, «Незламні українці», «Викрадення Європи», «Сто творів, які варто прочитати влітку», лауреат першої Всеукраїнської літературної премії ім. Івана Низового, відзначена Міжнародною премією літературних критиків за малу прозу(Італія, 2016).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вічна пам'ять поетесі Світлані Костюк. Жінка-УКРАЇНКА. 8 січня 2017. Архів оригіналу за 8 січня 2017.
- ↑ Світлана Костюк — член Національної спілки письменників України. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 20 квітня 2015.
- ↑ Відома українська поетеса померла від раку. ukranews.com. Українські новини. 9 січня 2016. Архів оригіналу за 16 січня 2017.
- ↑ Листи без конвертів: поезія / С. С. Костюк; худ. оформл. А. О. Костюка. — Луцьк: ПДВ «Твердиня», 2013. — 112 с.
- ↑ Передмова Дмитра Дроздовського до книги Світлани Костюк «Траєкторія самоспалення». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
- ↑ Костюк Світлана. Зцілення любов'ю: поезія . — Чернівці: Букрек, 2016—104 с. ISBN 978-966-399-611-4
Посилання[ред. | ред. код]
- Світлана Костюк. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 20 липня 2014.
- ЗЦІЛЕННЯ ЛЮБОВ'Ю. Світлана Костюк (3D версія). http://book.ozdorov.info. Волонтерська видавнича група «Серце патріота. Архів оригіналу за 14 січня 2017. Процитовано 7 січня 2017.