Косцюшко-Валюжинич Карл Казимирович
| Косцюшко-Валюжинич Карл Казимирович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Косцюшко-Валюжинич Карл Казимирович |
| Народився | 20 квітня (2 травня) 1847 Могильов |
| Помер | 14 (27) грудня 1907 (60 років) Севастополь |
| Поховання | Севастополь |
| Громадянство |  Російська імперія |
| Місце проживання | Севастополь |
| Діяльність | археологія |
| Галузь | археологія[1] |
| Alma mater | Петербурзький гірничий інститут |
| Знання мов | російська[1] і білоруська[1] |
| Посада | директор музеюd[1] |
| Конфесія | католик |
| У шлюбі з | Марія Павлівна |
| Діти | мав три сини та чотири дочки |
| Нагороди |  |
Косцюшко-Валюжинич Карл Казимирович (20 квітня (2 травня) 1847, Могильов — 14 (27) грудня 1907, Севастополь) — археолог, засновник та перший директор Херсонеського музею в місті Севастополі.
Народився в Могильові, ріс у маєтку Нове Село, розташованому поблизу білорусько-латвійського кордону, на правому березі Західної Двіни, в гирлі річки Росиця. Його батько, небагатий дворянин, титулярний радник, походив з колишньої шляхти Великого Князівства Литовського.
У 1859 році студіював на підготовчому відділенні Інституту гірничих інженерів в Петербурзі. Навчання не завершив і повернувся в садибу батьків, де ще три роки займався сільським господарством.
У 1859 р. залишив садибу заради посади помічника головного інженера в Правлінні Динабурзько-Вітебської залізниці. Мав хворобу легенів, що спричинило переїзд на південь імперії в місто Севастополь. Продовжив працювати бухгалтером, тепер вже в Правлінні Лозово-Севастопольської залізниці.
У 1881 р. завершив служити на залізниці, придбав у власність будинок в Севастополі. Став неофіційним редактором місцевої газети «Севастопольський листок». Сам цікавився історією Криму, у 1882 р. заснував Гурток прихильників історії та старожитностей Криму, який згодом матиме власні бібліотеку та невеликий музей. Згодом до гуртка залучилися сам губернатор, мер Севастополя, голова Севастопольського порту та інші.
З січня 1885 року Косцюшко-Валюжинич став банківським службовцем. В тому ж році його обрали дійсним членом Імператорського Одеського товариства історії та старожитностей.
З 1888 р. за рекомендації віце-президента Імператорського Одеського товариства Юргевича В. Н. Косцюшко-Валюжинич отримав посаду голови «Складу (музею) місцевих старожитностей» та право на проведення розкопок в Херсонесі Таврійському. Подальші 20 років він як археолог працював в Херсонесі, де заснував археологічний музей на околиці давньогрецького міста.
Помер у Севастополі 27 грудня 1907 року. Похований на території Національного заповідника «Херсонес Таврійський».
Мав власний архів, більш як 5.000 одиниць якого збережено. Серед архівних джерел — * щоденники археолога
- довідки-протоколи в Археологічну комісію
- замальовки розкопів та фотозвіти, які робив дослідник
- наукове листування тощо.
Від 2009 р. частку архіву дослідника оцифрували та зробили відкритим для вивчення в електронній формі.
Найякісніші археологічні пам'ятки, що мали значну мистецьку вартість, ставали надбанням Імператорського Ермітажу.
Частку знахідок з Херсонесу Таврійського зберігають також —
Був одружений, дружина — Марія Павлівна. Родина мала трьох синів та чотирьох дочок.
- Г. Г. Денисенко. Косцюшко-Валюжинич Карл Казимирович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 233. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- В. М. Зубар. Косцюшко-Валюжинич Микола-Карл Казимирович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Антонова И. А., Основатель Херсонесского музея // Крымский архив. — 1997. — № 3. — С.57-67.(рос.)
- Гриневич К. Э., Сто лет херсонесских раскопок (1827—1927). — Севастополь, 1927.(рос.)
- Махов И. И., К. К. Косцюшко-Валюжинич (к годовщине его смерти) // Крымский Вестник. — № 290 — 14 декабря 1908 г.(рос.)
- Романчук А. К.К. Косцюшко-Валюжиніч (1847—1907 рр.) [Архівовано 15 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Археологія, 1991, № 2
- Сайт на честь К. К. Косцюшко-Валюжинича. [Архівовано 12 квітня 2012 у WebCite]