Крамар Дмитро Валерійович
| Дмитро Крамар Крамар Дмитро Валерійович | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1999 с.Нафтулівка | |
| Смерть |
6 травня 2023 Бахмут (загинув під час стрілецького бою) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2018-2023 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ | ССО України | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Дмитро Валерійович Крамар — молодший сержант Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Дмитро Крамар закінчив у 2017 році Хмельницьке вище професійне училище № 25 й після навчання став на захист України. Він ніс військову службу в лавах 8-го полку спеціального призначення, у якому пройшов шлях від солдата до заступника командира групи. У лавах цього підрозділу військовослужбовець пройшов чимало гарячих точок війни. У Хмельницькому він був одним із засновників націоналістичної формації «Фенікс». З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебував на передовій. Проходив військову службу на посаді заступника командира групи 8-го полку спеціального призначення ССО ім. Князя Ізяслава Мстиславича. Загинув 6 травня 2023 року під час стрілецького бою в Бахмуті. Чин прощання із загиблим Дмитром Крамарем відбувся 9 травня 2023 року в Свято-Георгіївському храмі ПЦУ в Хмельницькому. Поховали загиблого на Алеї слави мікрорайону Ракове у Хмельницькому[1][2][3].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися мама, дружина та донька (нар. 2021)[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові
- орден «За мужність» III ступеня (20 квітня 2022 року) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Пам’яті заступника командира групи спецпризначення Дмитра Крамара. www.ukrinform.ua (укр.). 2 червня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
- ↑ “Просто робив свою справу”: в Бахмуті загинув спецпризначенець з Хмельницького Дмитро Крамар - vsim.ua. vsim.ua (укр.). Процитовано 28 жовтня 2023.
- ↑ Новини Хмельницького "Є". ye.ua (укр.). 1 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 662/2023 «Про присвоєння Д. Крамарю звання Герой України »
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |