Креатинфосфокіназа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Креатинфосфокіназа (кролика)

Креатинфосфокіна́за (КФК, рідше креатинкіназа) — фермент, що міститься в поперечно-посмугованих м'язах, менше у гладеньких м'язах (матці, шлунково-кишкового тракту) і головному мозку. Також КФК знаходиться в клітинах щитоподібної залози та легень. Креатинфосфокіназа забезпечує енергією клітини (особливо м'язів). У серцевому м'язі — міокарді — міститься особливий вид креатинфосфокінази — креатинфосфокіназа МВ.

Ферментативність[ред.ред. код]

Процес утилізації креатину в креатинфосфат за допомогою кретинфосфокінази

Норма[ред.ред. код]

Норми активності креатинфосфокінази МВ в крові — 0 — 24 Од/л.

У КФК є 3 ізоформи. В нормі вони мають наступне співвідношення:

  • I (BB) — 0 — сліди,
  • II (MB) — 4-6 %,
  • III (MM) — 94-96 %.
Стать Вік Активність креатинкінази, Од/л
Діти 2—5 днів < 652
5 днів — 6 місяців < 295
6—12 місяців < 203
12 міс-3 роки < 228
3 роки-6 років < 149
Жінки 6—12 років < 154
12—17 років < 123
> 17 років < 167
Чоловіки 6—12 років < 247
12—17 років < 270
> 17 років < 190

Патологія[ред.ред. код]

При пошкодженні міоцитів чи інших клітин спостерігають вихід ферменту з них — відбувається підвищення активності креатинфосфокінази в крові. Тому визначення активності креатинфосфокінази і креатинфосфокінази МВ в крові широко застосовують в ранній діагностиці інфаркту міокарда. Вже через 2-4 години після його початку активність креатинфосфокінази МВ в крові значно підвищується. Цей тест дозволяє із 100 % точністю діагностувати інфаркт міокарда.

Збільшення активності II (MB) ізоформи відбувається протягом першої доби після інфаркту міокарда і 100 % підтверджує цей діагноз, проте вже через 2-3 діб відбувається нормалізація активності цього ферменту, і через 2-3 дні після розвитку інфаркту такий аналіз вже не призначають.

Лабораторна діагностика[ред.ред. код]

Blood values sorted by mass and molar concentration.png

Підвищення активності КФК[ред.ред. код]

Підвищення активності КФК в крові відбувається при наступних патологічних станах:

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Губський Ю. І. Біологічна хімія. — Київ-Вінниця: Нова Книга, 2007. — 508 с. ISBN 966-7364-41-0
  • Гонський Я. І., Максимчук Г. П. Біохімія людини. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. — 736 с. ISBN 966-7364-17-8

Посилання[ред.ред. код]