Крейзер Яків Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крейзер Яків Григорович
Kreizer yg.jpg
Ім'я при народженні יעקב קרייזר
Народження 4 листопада 1905(1905-11-04)
Російська імперія Вороніж, Російська імперія
Смерть 29 листопада 1969(1969-11-29) (64 роки)
СРСР Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ піхота
Освіта Військова академія імені М. В. Фрунзе
Роки служби 19231969
Партія КПРС
Звання RAF A F9GenArmy since 1974h.svg Генерал армії
Командування Командувач військами Далекосхідного, Південно-Уральського, Забайкальського, Уральського військових округів, командувач 51-й, 2-й гвардійської та 3-й арміями
Війни / битви Друга Світова війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня Орден Кутузова I ступеня Орден Богдана Хмельницкого I ступеня
Орден Суворова II ступеня
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ» Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Крейзер Яків Григорович у Вікісховищі?

Крейзер Яків Григорович (4 листопада 1905 Вороніж — 29 листопада 1969, Москва) — радянський воєначальник, генерал армії, Герой Радянського Союзу (22.07.1941). Член Центральної Ревізійної Комісії ЦК КПРС в 1961—1966 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 8-го скликання, депутата Верховної Ради РРФСР. Депутат Верховної Ради УРСР 3—4-го скликань. Член ЦК КПУ в 1952—1956 р.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 листопада 1905 року у місті Вороніж в родині дрібного торговця. Освіту отримав в класичній гімназії. Після закінчення курсів з будівельно-дорожньої справи для робітників у Воронежі, був призначений десятником-практикантом в Комітет державних споруд.

У Червоній Армії з лютого 1921 року. Добровольцем вступив у 22-гу Воронезьку піхотну школу, яку закінчив в 1923 році. Курсантом брав участь в придушенні селянських повстань. З січня 1923 року — командир відділення, командир стрілецького взводу, помічник командира роти в 144-му стрілецькому полку. З січня 1924 року — начальник караульної команди по охороні Павлівського Центрального артилерійського складу.

Член ВКП(б) з 1925 року.

З листопада 1925 року — командир взводу в Павлово-Посадській окремій місцевій стрілецькій роті, з 1927 року — командир взводу в 18-й окремій місцевій стрілецькій роті.

З січня 1928 по 1937 рік служив в 3-му стрілецькому полку Московської Пролетарської стрілецької дивізії: командир стрілецького взводу, роти, стрілецького батальйону, навчального батальйону, начальник полкової школи. У 1931 році закінчив Стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу РСЧА «Постріл» імені Комінтерну. З липня 1937 року — помічник командира 1-го стрілецького полку цієї ж дивізії. З квітня 1938 року — тимчасово виконувач обов'язків командира 356-го стрілецького полку 1-ї Московської стрілецької дивізії.

У січні — серпні 1939 року — помічник командира 84-ї Тульської стрілецької дивізії Московського військового округу. З серпня 1939 по березень 1941 року — командир 172-ї стрілецької дивізії Білоруського військового округу, потім на навчанні. У 1941 році закінчив Курси удосконалення вищого начальницького складу при Військовій академії РСЧА імені Фрунзе.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. У березні — серпні 1941 року — командир 1-ї Московської мотострілецької дивізії (1-а танкова) 20-ї армії на Західному фронті. У липні 1941 року вивів свою дивізію з оточення і взяв участь в Смоленській оборонній битві, був поранений. З серпня по грудень 1941 року — командувач 3-ї армії Брянського, потім Південно-Західного фронтів, на чолі якої брав участь в Смоленській битві і в Московській оборонній операції, а також на початку контрнаступу радянських військ під Москвою. У грудні 1941 відкликаний на навчання, а в лютому 1942 року вже закінчив прискорений курс Вищої військової академії імені Ворошилова (Військова академія Генерального штабу).

З лютого 1942 року — заступник командувача 57-ї армії Південного фронту, в травні 1942 року з армією потрапив в Харківський котел і після загибелі командарма зумів вивести з оточення частину бійців армії. З вересня 1942 — командувач 1-ї резервної армії, яка в жовтні 1942 року була перейменована в 2-у гвардійську армію. З листопада 1942 — заступник командувача 2-ї гвардійської армії. Незабаром був другий раз поранений у боях на південь від Сталінграду. Після лікування, в лютому — липні 1943 року — знову командувач 2-ї гвардійської армії Південного фронту, брав участь в Ростовській наступальній операції.

З 1 серпня 1943 по травень 1945 року — командувач 51-ї армії. Війська армії відзначилися у боях на Донбасі, в Криму, Прибалтиці.

З липня 1945 року — командувач 45-ї армії Закавказького і Тбіліського військових округів. З квітня 1946 року — командувач 7-ї гвардійської армії Закавказького військового округу.

З квітня 1948 року — на навчанні. У квітні 1949 року закінчив Вищі академічні курси при Вищій військовій академії імені Ворошилова.

З квітня 1949 року — командувач 38-ї армії Прикарпатського військового округу.

З травня 1955 року — командувач військами Південно-Уральського військового округу. З лютого 1958 — командувач військами Забайкальського військового округу. З червня 1960 року — командувач військами Уральського військового округу.

З липня 1961 року — командувач військами Далекосхідного військового округу.

З листопада 1963 по травень 1969 року — начальник Центральних офіцерських курсів «Постріл». З травня 1969 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Член Єврейського антифашистського комітету. Жив в Москві. Помер 29 листопада 1969 року

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Крейзер Яків Григорович. // Сайт «Герои страны» (рос.).