Крилова Віра Петрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Крилова Віра Петрівна
Народження 1920(1920)
місто Каїнськ,
Радянська Росія
Смерть 1951(1951)
Країна СРСР СРСР
Приналежність РСЧА,
НКВС
Роки служби 1941—1944
Звання  Майор
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Крилова.

Віра Петрівна Крилова (рос. Крылова Вера Петровна, 1920—1951) — комсомольська активістка, учасниця Німецько-радянської війни (1941—1945), гвардії майор, організатор «жіночої добровольчої стрілецької бригади».

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в 1920 році.[1]

Після закінчення школи працювала завідувачкою навчальної частини в дитячому будинку № 2 міста Татарська, стала членом ВЛКСМ. Її юнацький максималізм, ідейність та принциповість були відомі всім в окрузі. За свою активну та принципову життєву позицію, що виражалася у неодноразовому написанні кляуз на керівництво дитячого будинку, в якому вона працювала та свою комсомольську організацію навесні 1941 року Крилову було звільнено з роботи. Обурена Віра Крилова звернулася з доносом, щодо «шкідницької» політики в галузі тваринництва (при тому, що вона сама, як працівник освіти, жодного відношення до сільського господарства не мала) безпосередньо до керівника країни Сталіна.

Лист Крилової помітили, розібратися в ситуації Сталіним було доручено голові Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) Андрію Андреєву, який також був депутатом Верховної ради РРФСР від Новосибірської області. Була створена комісія — комсомолка була відновлена на роботі та нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора з формулюванням «за визначні успіхи в сільському господарстві», а директора дитячого будинку Кулишеву, на яку скаржилася Сталіну Крилова — зняли з посади та притягли до суду.[1]

Через відторгнення з боку педагогічного складу та вихованців дитячого будинку, відновлена на посаді Крилова, працювати в колективі не змогла і з початком Німецько-радянської війни (1941—1945) записалася добровольцем у чинну армію. У складі сформованого в Сибіру 586-го стрілецького полку 5-ї стрілецької дивізії брала участь у боях під Єльнею. Потрапила в полон до німців, але була відбита радянськими бійцями. 28 листопада 1941 року наказом № 326, підписаним командувачем військами Західного фронту — генералом армії Жуковим, старший воєнфельдшер Крилова була нагороджена другим орденом — Червоного Прапора та призначена командиром санітарної роти.[1]

У жовтні 1942 року в бесіді з письменницею Лідією Сейфулліною, що відбувалася в Москві, де знаходилася Крилова, вона озвучила ідею створення в Червоній армії жіночих піхотних частин. 24 жовтня Верховний головнокомандувач прийняв Віру Крилову, в бесіді також брали участь Лаврентій Берія і В'ячеслав Молотов. Через тиждень Сталіну було надано проєкт постанови Державного комітету оборони «Про формування окремої жіночої стрілецької бригади». 3 листопада 1942 року було прийнято постанову ДКО № 2470 про створення такого підрозділу, але Сталін змінив формулювання назви частини на «Жіночу добровольчу стрілецьку бригаду». Офіційно це формування РСЧА стало називатися 1-ша окрема жіноча добровольча стрілецька бригада. Командиром бригади був призначений полковник Коваленко, Крилова отримала звання гвардії майор інтендантської служби і стала заступником командира бригади по стройовій частині.

Крилова так і не змогла створити з жіночої бригади боєздатну стрілецьку частину і коли під час підготовки до Курської битви постало питання про перекидання її бригади для участі у протидії майбутньому німецькому наступу, вона особисто виступила категорично проти посилання бригади в діючу армію, мотивуючи свою позицію тим, що цей момент буде використаний німецькою пропагандою: «Червона армія настільки послабшала, що посилає на передову жінок». З цієї причини було вирішено бригаду як небоєздатну на фронт не посилати, а передати до складу військ НКВС і використовувати в тилу. Бригада займалася охороною мостів та інших стратегічних об'єктів, жінки стояли на блок-постах, спільно з іншими частинами НКВС брали участь в облавах, ловили ухилістів та дезертирів. Дисципліна у жіночій бригаді була на вкрай низькому рівні. Регулярно відбувалися самостріли та випадки дезертирства. Жіночий колектив бригади зводив особисті рахунки одна з одною шляхом регулярного написання доносів та кляуз у НКВС. Сама Крилова була помічена у неодноразових фінансових махінаціях, алкоголізмі та любовних стосунках із підлеглими.

Після неодноразових доносів жінок-товаришів по службі вона була 19 листопада 1943 року заарештована і 22 квітня 1944 року за постановою Особливої наради при НКВС відправлено до виправно-трудового табору строком на три роки за звинуваченням у шахрайстві та мародерстві. Існує версія про те, що Крилова нібито була заарештована як завербована Абвером під час полону і закинута на радянську територію шпигунка, але матеріалами кримінальної справи це не підтверджується. Пред'явлені їй звинувачення стосувалися лише її фінансових зловживань під час служби у бригаді.

Родичі Віри Петрівни Крилової повідомляли, що вона померла 1951 року в Красноярську.[1]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г "Оказывается, эта Верочка – враг, немецкая шпионка". Как героиню войны обвинили в СССР во всех грехах. Сибирь.Реалии (рос.). Процитовано 17 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Крилова_Віра_Петрівна&oldid=38901139