Молотов В'ячеслав Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
В'ячеслав Михайлович Скрябін-Молотов
В'ячеслав Михайлович Скрябін-Молотов

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 3-й голова РНК СРСР
Час на посаді:
19 грудня 1930 — 6 травня 1941
Попередник Олексій Іванович Риков
Наступник Йосип Сталін

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 4-й Народний Комісар Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
3 травня 1939 — 15 березня 1946
Попередник Максим Максимович Литвинов
Наступник посада скасована; він сам як Міністр Закордонних Справ СРСР

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 1-й Міністр Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
19 березня 1946 — 4 березня 1949
Попередник посада запроваджена; він сам як Народний Комісар Закордонних Справ СРСР
Наступник Андрій Януарійович Вишинський

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 3-й Міністр Закордонних Справ СРСР
Час на посаді:
5 березня 1953 — 1 червня 1956
Попередник Андрій Януарійович Вишинський
Наступник Дмитро Трофимович Шепелов

Flag of the Soviet Union (1923-1955).svg 5-й Міністр Державного Контролю СРСР
Час на посаді:
21 листопада 1956 — 29 червня 1957
Попередник Василь Гаврилович Жайворонков
Наступник посада скасована; Георгій Васильович Єнютин як Голова Комісії Радянського Контролю Ради Міністрів СРСР

Emblem of the Ukrainian SSR.svg 5-й Секретар ЦК КП України Flag of Ukrainian SSR (1919-1929).svg
Час на посаді:
листопад 1920 — 12 січня 1921
Попередник Станіслав Вікентійович Косіор
Наступник посада скасована; Дмитро Захарович Мануїльський як Перший Секретар ЦК КП України

Народився 25 лютого (9 березня) 1890(1890-03-09)
слобода Кукарка, Вятська губернія, Російська імперія
Помер 8 листопада 1986(1986-11-08) (96 років)
Москва, Російська РФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Дружина Поліна Жемчужина

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Мо́лотов В'ячесла́в Миха́йлович (псевдонім, справжн. прізв. — Скрябін; 25 лютого [9 березня] 1890(18900309), слобода Кукарка, Вятська губернія, Російська імперія — 8 листопада 1986, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський партійний та державний діяч. Глава радянського уряду в 1930–1941 роках, нарком і міністр закордонних справ (1939–1949, 1953–1956). Герой Соціалістичної Праці (1943), почесний член АН СРСР (1946–1959). Один з організаторів Голодомору.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Народився у слободі Кукарка Вятської губернії (Росія). З 1902 року навчався в Казанському реальному училищі. З 1906 року — член РСДРП(б). У квітні 1909 року заарештований і засланий у Вологодську губернію.

Повернувшись із заслання в 1911 році, вступив на економічне відділення Петербурзького політехнічного інституту.

1912 рік — проводив пропагандистську роботу серед робітників Санкт-Петербургу і Москви, співпрацював у більшовицьких газетах «Зоря» і «Правда».

З 1916 року — член Російського бюро ЦК РСДРП(б).

Партійна і державна діяльність (1917—1961)[ред.ред. код]

Після лютого 1917 року — член Виконкому Петроградської Ради і Петроградського військово-революційного комітету. 1918 — голова Ради Народного Господарства Північного району; з кінця 1919 року — голова Нижньогородського губвиконкому.

У вересні 1920 року рішенням партійного керівництва був направлений у Донбас, у жовтні 1920 року обраний секретарем Донецького губкому більшовицької партії, з листопада 1920 року — перший секретар ЦК КП(б)У. З листопада 1920 по березень 1921 року обіймав пост першого секретаря ЦК КП(б) України. Перебуваючи на цьому посту, проводив жорстку централістську політику, боровся з українським повстанським рухом, втілював програму продрозверстки і виступав проти заміни її продподатком, що призвело до голоду 19211922 років в Україні.

Березень 1921 — 1930 рік — секретар ЦК ВКП(б), з 1926 року — член Політбюро партії, у грудні 1930 року призначений головою РНК СРСР.

Найближчий соратник Йосипа Сталіна, вважався його «правою рукою». Молотов став разом зі Сталіним організатором геноциду проти українського народу — голоду 1932—1933 років. Власне, Молотов визначив значно завищений план хлібозаготівель для України в розмірі 356 млн пудів і спільно з Лазарем Кагановичем добився його прийняття в липні 1932 року на III Всеукраїнській конференції КП(б)У.

В жовтні-листопаді 1932 року за дорученням Сталіна очолював надзвичайну комісію в Україні, яка керувала примусовою колективізацією селянських господарств та тотальною реквізицією зерна в селян-одноосібників. Очолювана Молотовим комісія розробила надзвичайні заходи для збільшення хлібозаготівель шляхом розгортання адміністративного тиску і проведення масових репресивних заходів щодо селянства. З метою активізації планів прискорення виконання планів хлібопоставок він видав розпорядження про створення спеціальних репресивних комісій: вилучення хліба, призначеного для потреб громадського харчування; повну економічну блокаду сіл (заборона торгівлі, припинення постачання сіл тощо).

На початку 1933 року наказав вивезти всі колгоспні фонди, включаючи і насінневий, у рахунок заборгованості по планах хлібозаготівель, що перетворило штучно створену продовольчу кризу в Україні на широкомасштабний голодомор.

1937 пік — відіграв головну роль в проведенні партійної чистки ЦК КП(б)У. 19391949 роки — народний комісар (з 1946 року — міністр) закордонних справ СРСР.

З травня 1939 року разом з гітлерівською владною верхівкою взяв участь у підготовці планів розподілу Центрально-Східної Європи, яка завершилася укладенням пакту Молотова-Ріббентропа.

19411957 роки — перший заступник голови Ради Народних Комісарів (з 1946 року — Ради Міністрів) СРСР. 19531957 роки — міністр закордонних справ СРСР.

Після відставки[ред.ред. код]

Після смерті Йосипа Сталіна Молотов став одним з керівників опозиції щодо нового курсу М. Хрущова. У червні 1957 разом з Лазарем Кагановичем, Георгієм Маленковим та Дмитром Шепіловим виведений із складу ЦК КПРС.

19571962 роки — на дипломатичній роботі у Монголії та Австрії.

1961 року виключений із партії. Поновлений у 1984 році.

Останні роки життя провів на виділеній державою дачі під Москвою.

Організатор Голодомору[ред.ред. код]

13 січня 2010 року Апеляційний суд міста Києва, здійснивши попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно генерального секретаря Центрального комітету ВКП(б) Йосипа Сталіна (Джугашвілі), члена ЦК ВКП(б), голови Ради Народних Комісарів СРСР В'ячеслава Молотова (Скрябіна), секретарів ЦК ВКП(б) Лазаря Кагановича та Павла Постишева, члена ЦК ВКП(б), генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, члена ЦК ВКП(б), голови Ради народних комісарів УРСР Власа Чубаря та члена ЦК ВКП(б), другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича дійшов висновку про необхідність закриття кримінальної справи за вказаних підстав, апеляційний суд зазначає, що вона не може бути призначена до судового розгляду колегією суддів, оскільки такий розгляд відносно осіб, що померли, не передбачений чинним кримінально-процесуальним законодавством України, за винятком зазначених у п. 8 ч. 1 ст. 6 КПК України випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за ново виявленими обставинами.

Суд постановив закрити кримінальну справу, порушену за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932—1933 роках відносно перелічених осіб в зв'язку з їх смертю, які за висновком органу досудового слідства — Головного слідчого управління Служби безпеки України — з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932—1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України[2][3].

Прибічник ядерної війни[ред.ред. код]

На початку 1950-х років Сталін готував своє оточення до розв'язування третьої світової ядерної війни. Ядерна війна не почалася через смерть Сталіна в березні 1953 року. В кінці 1954 року тодішній радянський прем'єр Георгій Маленков згадав в газетній статті про «загибель світової цивілізації в разі ядерної війни». На січневому 1955 року пленумі ЦК КПРС міністр закордонних справ Молотов заявив про слова колеги: «Не про „загибель людського роду“ повинен говорити комуніст, а про те, щоб підготувати і мобілізувати всі сили для знищення буржуазії»[4].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]