Кропивницька Олександра Марківна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кропивницька Олександра Марківна
Зображення
Основна інформація
Дата народження 1 червня 1888(1888-06-01)
Місце народження Єлисаветград
Дата смерті 20 квітня 1969(1969-04-20) (80 років)
Місце смерті Петергоф
Поховання Серафимівське кладовищеd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Професія оперна та камерна співачка
Освіта Римська консерваторія

Олекса́ндра Ма́рківна Кропивни́цька (* 20 травня (1 червня) 1888(18880601), Єлисаветград — †20 квітня 1969, Петродворець) — українська оперна та камерна співачка (сопрано).

Життєпис[ред. | ред. код]

Дочка Марка Кропивницького та Надії Василівни (Гладущенко до заміжжя).

Невдовзі після її народження сім'я переїхала до хутора «Затишок» на Харківщині. З малих років грала у домашніх спектаклях, навчалася грі на фортепіано.

В 1901—1905 роках навчалася в Харківській гімназії, одночасно приватно вчилася грі на фортепіано у професора А. Бенша, у батька — драматичному мистецтву. Перший виступ на публічному концерті відбувся 1905 року, тоді ж відбула на навчання в Париж — співу у Р. Карон, грі на фортепіано — у професора Тальберга.

З приводу навчання Олександри у Парижі М. Л. Кропивницький у листі до своєї сестри Ганни писав:«… я радію моїми дітками: Саша поїхала з матір'ю в Париж, в консерваторію, у неї з'явився дуже гарний голос і на фортепіано грає здорово; скінчила вона восім класів гімназії з срібною медалею, у маю їй минуло сімнадцять років».[1]

В 1907—1910 роках вчилася на імператорських драматичних курсах в Санкт-Петербурзі — по класу В. Давидова і В. Петрова. У 1912—1913 роках вчиться в Італії — у Римській консерваторії, викладач Антоніо Котоньї.

1913—1914 роки — виступає як солістка римського театру «Констанца», в 1915—1916 роках — Театру музичної драми та Народного дому в Петрограді.

Після подій 1917 року бере участь у концертах для робітників, виконує народні та революційні пісні, 1918 — гастролі по Україні, зокрема в Харкові.

В 1920—1922 роках — солістка Ростовської, у 1922—1923 — Харківської опери.

Співала на оперних сценах Поволжя, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу.

З 1929 року — знову солістка Народного дому в Ленінграді. В 1930 роках — викладачка співу у Ленінградському театрі музичної комедії, давала приватні уроки, зрідка виступала в концертах.

Виконала партії:

  • Тетяна, Ліза, Марія — «Євгеній Онєгін», «Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського,
  • Купава — «Снігуронька» М. Римського-Корсакова,
  • Тамара — «Демон» А. Рубінштейна,
  • Аїда — «Аїда» Дж. Верді,
  • Рахіль — «Жидівка» Ф. Галеві,
  • Маргарита — «Фауст» Ш. Гуно,
  • Тоска — «Тоска» Дж. Пуччіні,
  • Недда — «Паяци» Р. Леонкавалло,
  • Мерседес — «Кармен» Ж. Бізе.

Виконувала в Італії як камерна співачка сольні партії в ораторіях:

  • «Жанна д'Арк» П. Паре,
  • «Дочка Ієвфая» Дж. Каріссімі,
  • у Четвертій симфонії Г. Малєра,
  • у Дев'ятій симфонії Л. ван Бетховена. Виступала під орудою диригентів В. Менгельберга та А. Пазовського.

Дієво пропагувала українську музику, виконувала твори композиторів М. В. Лисенка, К. Стеценка, Я. Степового.

Була в шлюбі з актором оперети М. Михайловим. У роки Другої світової війни родина пережила блокаду Ленінграда.

Після війни займалася в основному приватною педагогічною діяльністю.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Журнал «Дніпро». — Випуски 1-6, Радянська Україна, 1965. — с. 122.

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]