Януш Крупський
| Януш Крупський | |
|---|---|
| пол. Janusz Krupski | |
 Janusz Krupski | |
| Начальник Управління у справах ветеранів та репресованих осіб | |
| 19.5.2006 — 10.4.2010 | |
| Наступник | Jan Stanisław Ciechanowski (p.o.) |
| Народився | 9 травня 1951 Люблін, Польща |
| Помер | 10 квітня 2010 (58 років) Смоленськ, Росія |
| Похований | Лісовий цвинтар в Ляскахd |
| Відомий як | історик, профспілковий діяч |
| Громадянство | Польща |
| Alma mater | Люблінський католицький університет |
| У шлюбі з | Joanna Krupskad |
| Діти | Петро, Павло, Фома, Лука, Ян, Марія, Тереза |
| Нагороди | Орден Відродження Польщі 1 ступеня |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Януш Крупський (пол. Janusz Krupski; 9 травня 1951, Люблін — 10 квітня 2010, Смоленськ) — польський історик, активіст демократичної опозиції в комуністичній Польщі (PRL), цивільний службовець.
- У 1970–1975 рр. він був студентом Люблінського католицького університету.
- У 1976 р. — він увійшов до складу Клубу католицької інтелігенції у м. Варшаві.
- У 1977–1988 рр. він редагував незалежний журнал поза цензурою «Spotkania».
- У 1980 р. прийшов до влади у регіональну Раду організації «Солідарність» в м. Гданську.
За його роботу неодноразово його переслідували й репресували офіцери державної «Служби Безпеки» (PRL). Під час Польської Народної Республіки діяв у опозиції[1].
Під час воєнного стану в Польщі (1981–1983 рр.) — був інтернований[1][2].
Був викрадений й вивезення в лісову пущу «Kampinoska» (в сільській місцевості «Truskaw»), його утримували три співробітники незалежної групи «D» Департаменту IV (MSW) під командуванням капітана Гжэгоша Петровського. Потім, йому нанесли тяжкі опіки їдкою хімічною рідиною 21 січня 1983 р., у чому брав участь особисто й капітан Гжегош Пйотровський (який пізніше також став убивцею священика Єжи Попелюшко)[1][3]. Врешті Януш Крупський отримав опіки першої та другої ступені.
- У 1990–1992 рр. він був директором видання «Editions Spotkania». Він також взяв участь у роботі парламентської комісії з розслідування наслідків Надзвичайного військового стану в Польщі (1981–1983 рр.) й Конституційної комісії підзвітності.
- З 1993 р. мав своє видавництво «Krupski i S-ka».
- З 2000 р. до 2006 р. він займав посаду заступника президента Інституту національної пам'яті.
- 19 травня 2006 р. був призначений керівником Управлення у справах ветеранів й репресованих осіб.
Загинув 10 квітня 2010 р. у авіакатастрофі під м. Смоленськом у складі урядової делегації Польщі. Через десять днів він був похований в кварталі військового кладовища «Пав'язки» в м. Варшава.
16 квітня 2010 р. посмертно нагороджений Великим Хрестом Ордена Відродження Польщі[4].
Януш Крупський був одружений, виховував сімох дітей: Петро, Павло, Фома, Лука, Ян, Марія й Тереза[5]. Мешкав у Градзіску Мазовецькім. Був членом «Товариства свободи слова».
- ↑ а б в Біографія Януша Крупського [Архівовано 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Сканована інформація для матері Крупського у 1982 р. (пол.)
- ↑ Спогади Януша Крупського [Архівовано 4 липня 2011 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Komunikat Nr 163/VI kad. [Архівовано 24 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ W katastrofie zginął Janusz Krupski, opozycjonista, redaktor katolicki, polityk. Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 31 травня 2012. (пол.)
- Nota biograficzna w Słowniku opozycji PRL 1956–1989 (пол.)
- «Żrący płyn kapitana Piotrowskiego» Janusz Krupski (дата доступу 30 квітня 2010 р.} (пол.)
- biography: Janusz Krupski [Архівовано 16 грудня 2014 у Wayback Machine.] сайт «KingdomHeaven» (англ.)
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль | BNF: 14472202k · Freebase: /m/0ch2g59 · GND: 1247288331 · ISNI: 0000000001008136 · LCCN: no2021140104 · MAK: 9810644574105606 · NKC: js20241221196 · NUKAT: n02081829 · SUDOC: 069913560 · VIAF: 49448212 |
