Крістофер Ґейбл
| Крістофер Ґейбл | |
|---|---|
| Народився | 13 березня 1940[1][2][3] Лондон, Велика Британія |
| Помер | 23 жовтня 1998[1][2][3] (58 років) Галіфакс (Англія), Західний Йоркшир, Йоркшир і Гамбер, Англія, Велика Британія ·злоякісна пухлина |
| Країна | .svg){kind=small} Велика Британія |
| Діяльність | актор, хореограф, кінорежисер, телеактор |
| Alma mater | Королівська школа балету |
| Відомі учні | Michael Keegan-Doland[4] |
| Знання мов | англійська |
| Нагороди |  |
| IMDb | ID 0300083 |
Крістофер Майкл Ґейбл (англ. Christopher Michael Gable), CBE (13 березня 1940 р — 23 жовтня 1998) — англійський артист балету, хореограф та актор.
Народившись у Лондоні, Ґейбл навчався у Королівській балетній школі, приєднавшись до Королівського балету Садлера Веллса у 1957 році. 1959 року він був підвищений до соліста, а в 1961 - до головного виконавця.
Ролі Ґейбла включали Ромео у постановці Ромео і Джульєтта Кеннета Макміллана[5] Меркурія у комічній опереті Оффенбаха "Орфей у пеклі", постановці, яка була зафільмована та вийшла на DVD,[5] та Кола у La fille mal gardée[6]. Ґейбл часто співпрацював з Лінн Сеймур[7]
Ґейбл страждав від хронічного ревматоїдного захворювання ступнів і покинув Королівський балет у 1967 році, щоб продовжити акторську кар'єру[8]. Він знявся у ряді телевізійних та кінопродукцій режисера Кена Рассела, включаючи фільми BBC «Пісня літа» (1968) та «Танець семи завіс» (1970), «Закохані жінки» (1969), «Меломани» (1971), адаптація «Бойфренд» (1971), «Лігво білого хробака» (1988) та «Веселка» (1989)[5]. Інші ролі включали роль Джона, камердинера та друга принца Едуарда, у мюзиклі до фільму «Попелюшка» «Черевичок і троянда» (1976), композитора Пітера Корнеліуса у фільмі «Вагнер» (1983), Меркурія у телевізійній постановці ВВС «Орфей у пеклі» 1983 року,[9] і неоднозначний лиходій Шараз Джек у серіалі «Доктор Хто» 1984 року «Печери Андрозані»[10] Він також з'явився на сцені в мюзиклі "Добрі товариші" у Вест-Енді 1974 року.[11].
У 1982 році Ґейбл заснував Центральну школу балету разом з Енн Стеннард.[5]. Через п'ять років його призначили художнім керівником Театру північного балету Northern Ballet[7]. Він перетворив невелику регіональну трупу на компанію з національною славою, представивши нові творчі роботи та поставивши вражаючі інтерпретації старої класики. Серед п'єс, поставлених протягом його одинадцятирічного керівництва, були «Лебедине озеро», «Різдвяна колядка», «Бронте», «Дивовижна пригода Дон Кіхота», «Дракула», «Жізель» та «Горбань Нотр-Даму»[12]. Багато проєктів, які він створив пізніше, виконували інші танцювальні компанії, включаючи балет Атланти та Королівський балет Нової Зеландії. Він зіграв Артура Ейнслі в британському міні-серіалі "Суттєві жінки" 1984 року[13].
Ґейбл був одружений з танцівницею Керол Нідем[8].
Ґейбл помер від раку поблизу Галіфакса, Йоркшир, у віці 58 років[14].
- Лісандр у "Сні літньої ночі", знакове виробництво Пітера Брука 1970 року для Королівської компанії Шекспіра [7].
- Лаерт у «Гамлеті» Алана Говарда у постановці Тревора Нанна, RSC 1970 року.
- Джек Абсолют у фільмі «Суперники» Шерідана. Одна з двох перших постановок на Королівській біржі, Манчестер, режисера Бреєма Маррі (1976).
- Граф Гогенцоллерн у "Князь Гомбурґа " Генріха фон Кляйста. Інша початкова постановка, режисер Каспер Рід. (1976)
- Джон Розмер у Розмерсгольмі за Ібсеном. Режисер Каспер Рід на Королівській біржі, Манчестер. (1981)
- Філінт у фільмі «Мізантроп» за Мольєром. Режисер Каспер Рід на Королівській біржі, Манчестер. (1981)
| Рік | Заголовок | Роль | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1968 рік | Пісня літа | Ерік Фенбі | |
| 1969 рік | Закохані жінки | Тіббі Луптон | |
| 1970 рік | Приватне життя Шерлока Голмса | Дансер Нобель | Не згаданий |
| 1971 рік | Меломани | Граф Антон Чилувський | |
| 1971 рік | Бойфренд | Тоні | |
| 1976 рік | Черевичок і троянда | Джон | |
| 1988 рік | Лігво білого хробака | Джо Трент | |
| 1989 рік | Веселка | Вілл Бранґвен | (остання роль у кіно) |
У 1996 році Ґейбл був нагороджений дипломом CBE за заслуги у британському танці[5]. Наступного року він був удостоєний почесного ступеня доктора літератури Бредфордського університету[5].
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в Енциклопедія Брокгауз
- ↑ https://www.ft.com/content/24c45796-41d8-11ea-a879-e56a76ed3e8a
- ↑ а б в г д е Christopher Gable. Northern Ballet. Архів оригіналу за 8 серпня 2015. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ Gable biography on the DVD of Orpheus in the Underworld
- ↑ а б в Meisner, Nadine (26 жовтня 1998). Obituary: Christopher Gable. The Independent. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 серпня 2021.
- ↑ а б Oliver, Myrna (3 листопада 1998). Christopher Gable, 58; International Ballet Star and Film Actor. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 27 серпня 2021.
- ↑ Orpheus in the Underworld (1983). BFI (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ Mulkern, Patrick. The Caves of Androzani ★★★★★. Radio Times (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ Christopher Gable. Theatricalia. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ Brennan, Mary (21 листопада 1998). Christopher Gable. The Herald Scotland (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ A Woman of Substance: Episode 1 (1984). BFI (англ.). Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
- ↑ Dunning, Jennifer (1 листопада 1998). Christopher Gable, 58, Dancer Who Made Switch to Acting (Published 1998). The New York Times. Архів оригіналу за 27 серпня 2021. Процитовано 27 серпня 2021.
- Крістофер Ґейбл на сайті IMDb (англ.)
