Крістоф Леон Луї Жюшо де Ламорісьєр
| Крістоф Луї Леон Жюшо де Ламорісьєр | |
|---|---|
| Christophe Louis Léon Juchault de Lamoricière | |
 | |
| Народження | 5 вересня 1806 Нант, Перша Французька імперія |
| Смерть | 11 вересня 1865 (59 років) Прузель, Друга Французька імперія |
| Поховання | chapelle Lamoricière de Saint-Philbert-de-Grand-Lieud |
| Країна | .svg){kind=small} Франція |
| Приналежність |  Франція |
| Освіта | Політехнічна школа і École d'application de l'artillerie et du génied |
| Роки служби | 1829–1847 |
| Звання | генерал |
| Командування | Q111237057? і батальйон франко-бельгійських тирельєрівd |
| Рід | Juchault Familyd |
| Діти | Jeanne Marie Juchault de la Moriciered[1], Henriette Juchault de La Moricièred[1], Isabelle Juchault de La Moricièred[1] і Henri Michel Léon Juchault de La Moricièred[1] |
| Нагороди |    |
 Крістоф Леон Луї Жюшо де Ламорісьєр у Вікісховищі | |
Крістоф Луї Леон Жюшо де Ламорісьєр (фр. Christophe Louis Léon Juchault de Lamoricière) або просто Ламорісьєр (фр. de la Moricière), іноді Луї де Ламорісьєр; 5 вересня 1806, Нант, Перша Французька імперія — 11 вересня 1865, Прузель, Друга Французька імперія) — французький генерал і політик бретонського походження.
В Алжирі та Марокко відзначився у ряді битв і експедицій. У 1847 року взяв у полон Абд аль-Кадіра, після чого завоювання Алжиру було закінчено. У 1845 році був тимчасово генерал-губернатором цієї країни.
У 1846 році обраний у палату депутатів. Вранці 24 лютого 1848 року, у день революції, Тьєр, на призначення якого міністром король, нарешті, погодився, зажадав, щоб відомий у народі Ламорісьєр був призначений начальником Національної гвардії. Король поступився цій вимозі, але лише тоді, коли було вже пізно.
Розділ військової влади між Жераром та Ламорісьєром зробило її безсилою. Ламорісьєр відмовлявся стріляти у народ, чим у певній мірі сприяв успіху повстання. Під час червневого повстання Ламорісьєр допомагав Кавеньяку у його приборканні, після чого став військовим міністром, потім призначений надзвичайним послом у Петербурзі, пізніше — віце-президентом Законодавчих зборів.
У ніч напередодні державного перевороту 1851 року заарештований та висланий за кордон. У 1860 році його друг Мерод, військовий міністр ватиканського уряду, умовив його взяти на себе командування папською армією, що здивувало багатьох, хто знав про республіканські переконання Ламорісьєра. У битві при Кастельфідардо (18 вересня 1860) Ламорісьєр був розбитий п'ємонтськими військами під командуванням генерала Чалдіні та втік до Анкони, де був узятий у полон разом із гарнізоном. Останні роки життя провів у Франції.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
- Emile Keller Le général de La Moricière. 2 volumes in 8°. — Paris: Librairie militaire de J. Dumaine, Librairie Poussielgue frères, 1874. — 514 & 372 pp. (фр.)
- Emile Keller Le Général de La Moriciére; sa vie militaire, politique et religieuse. — Paris: R. Haton, 1891. (фр.)
- Etienne Pougeois Le général de la Moricière, vie militaire, politique et privée. — Paris, P. Lethielleux, 1866. (фр.)