Крістоф Леон Луї Жюшо де Ламорісьєр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Крістоф Луї Леон Жюшо де Ламорісьєр
Christophe Louis Léon Juchault de Lamoricière
Louis-de-lamoriciere.jpg
Народився 5 вересня 1806(1806-09-05)
Нант, Перша Французька імперія
Помер 11 вересня 1865(1865-09-11) (59 років)
Прузель, Друга Французька імперія
Приналежність Франція Франція
Роки служби 18291847
Звання генерал

Крістоф Луї Леон Жюшо де Ламорісьєр (фр. Christophe Louis Léon Juchault de Lamoricière) або просто Ламорісьєр (фр. de la Moricière), іноді Луї де Ламорісьєр; 5 вересня 1806(18060905), Нант, Перша Французька імперія11 вересня 1865, Прузель, Друга Французька імперія) — французький генерал і політик бретонського походження.

Діяльність[ред.ред. код]

В Алжирі та Марокко відзначився у ряді битв і експедиці. У 1847 взяв у полон Абд аль-Кадіра, після чого завоювання Алжиру було закінчено. У 1845 був тимчасово генерал-губернатором цієї країни.

У 1846 обраний у палату депутатів. Вранці 24 лютого 1848, у день революції, Тьєр, на призначення якого міністром король, нарешті, погодився, зажадав, щоб популярний у народі Ламорісьєр призначений начальником Національної гвардії. Король поступився цій вимозі, але лише тоді, коли було вже пізно.

Розділ військової влади між Жераром та Ламорісьєром зробило її безсилою. Ламорісьєр відмовлявся стріляти у народ, чим у певній мірі сприяв успіху повстання. Під час червневого повстання Ламорісьєр допомагав Кавеньяку у його приборканні, після чого став військовим міністром, потім призначений надзвичайним послом у Петербурзі, пізніше — віце-президентом Законодавчих зборів.

У ніч напередодні державного перевороту 1851 заарештований та висланий за кордон. У 1860 його друг Мерод, військовий міністр ватиканського уряду, умовив його взяти на себе командування папською армією, що здивувало багатьох, хто знав про республіканські переконання Ламорісьєра. У битві при Кастельфідардо (18 вересня 1860) Ламорісьєр був розбитий п'ємонтськими військами під командуванням генерала Чалдіні та втік до Анкони, де був узятий у полон разом із гарнізоном. Останні роки життя провів у Франції.

Література[ред.ред. код]

  • Pougeois, «Le général de Lamoricière» (Париж, 1866);
  • Keller, «Le général de Lamoricière, sa vie militaire, politique et religieuse» (Париж, 1873, 3-є вид., 1891).