Кубок Інтертото 1967 (англ.1967 Intertoto Cup) — сьомий розіграш Кубка Інтертото, європейського футбольного турніру для клубів, які не потрапили до офіційних турнірів УЄФА. У турнірі взяли участь 48 клубів з 11 країн. З цього сезону плей-оф було скасовано і став проводитись лише груповий раунд. Найкращою командою турніру став польський «Рух» (Хожув), який єдиний виграв усі 6 ігор.
В попередні розіграші груповий етап завжди проводився під час літньої перерви, а раунди плей-оф вже після початку нового сезону. Однак з часом це стало причиною все більших проблем. По-перше, у клубів часто виникали труднощі з узгодженням дат, і турніру було важко завершити вчасно — наприклад, фінал сезону 1964/65 років відбувся лише на початку червня, більше ніж через рік після початку групових ігор, а в сезонах 1963/64 і 1965/66 пройшов наприкінці травня.
Другою причиною стало наполягання УЄФА на тому, щоб будь-які клуби, які беруть участь у Кубку європейських чемпіонів або Кубку володарів кубків УЄФА, не могли продовжувати ігри в інших європейських турнірах після закінчення літньої перерви. Це означало, що клуби, які вийшли в плей-оф кубка Інтертото, але також змагалися в одному з турнірів УЄФА, повинні були припинити виступи у Кубку Інтертото доки вони не будуть вилетіти з турніру УЄФА або повністю покинути змагання. Це ускладнювало планування плей-офф та послаблювало його рівень та значення.
Третьою причиною була відсутність цінності плей-оф. Для більшості клубів, які брали участь у Кубку Інтертото, головною мотивацією було забезпечити себе суперниками під час літньої перерви, а необхідність організовувати та грати матчі плей-оф удома та на виїзді протягом нового сезону була складною, дорогою та відносно безглуздою.
У результаті плей-оф були скасовані, і протягом наступних трьох десятиліть не було жодного володаря кубка. Груповий етап продовжувався, як і раніше, з грошовими призами, які присуджували відповідно до підсумкового місця клубу в групі[1].
Порівняно з минулим розіграшем не брали участь команди з Югославії та Італії, натомість повернулись команди з Австрії та вперше зіграли представники з Данії.
Команди були розділені на 12 груп по чотири клуби у кожній. Групи формувалися за географічним принципом: групи A — західноєвропейські країни (Бельгія, Франція та Нідерланди), групи B — центрально- і східноєвропейські країни (Австрія, Чехословаччина, Данія, НДР, Польща, Швеція та ФРН). Клуби Швейцарії потрапили в обидві зони.