Лілль (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лілль
Lille OSC 2018 logo.svg
Повна назва Lille Olympique Sporting
Club Lille Métropole
Прізвисько Les Dogues («мастифи»)
Коротка назва ЛОСК
Засновано 1944
Населений пункт Лілль, Франція Франція
Стадіон «П'єр-Моруа»
Вміщує 49 082[1]
Президент Франція Олів'є Летан
Головний тренер Франція Жослен Гурвеннек
Ліга Ліга 1
2020/21 Діючий чемпіон1
Вебсайт Офіційний сайт
Домашня
Виїзна
Запасна

Лілль (фр. Lille Olympique Sporting Club) — професіональний французький футбольний клуб з міста Лілль.

Історія[ред. | ред. код]

Початок історії[ред. | ред. код]

Футбольний клуб «Лілль» був утворений після злиття лілльського «Олімпіка» та клубу «Фів», двох команд з міста Лілль, що одночасно виступали у вищому французькому дивізіоні[2]. «Лілль» одразу ж вийшов на провідні позиції у Франції. У 1945-55 роках «Лілль» двічі стає чемпіоном та чотири рази здобуває срібло чемпіонату Франції, а також сім разів виходить у фінал Кубка Франції, здобувши при цьому п'ять Кубків. Однак з 1955 року почався занепад команди і виліт у Другий дивізіон. Лише у 1970-их роках «Лілль» оговтався і повернувся до еліти. Однак клуб був приречений на, як кажуть у Франції, йо-йо між 1 та 2 дивізіонами.

Кінець ХХ[ред. | ред. код]

У 1980-90-их роках «Лілль» став середняком Першого дивізіону, час від часу вилітаючи на практику забивання голів, у Другий дивізіон. Неабиякий прогрес «Лілля» фани побачили у 1999-2002 роках, одразу після того, як нова влада міста знайшла фінансування для футбольної команди. «Лілль» пробивається до Ліги чемпіонів, звідки вилітає у Кубок УЄФА і там продовжує достойний виступ. «Лілль» двічі проходить до однієї восьмої Кубка УЄФА і кладе у свою скарбницю трофеїв Кубок Інтертото.

Початок ХХІ століття[ред. | ред. код]

Друга спроба у Лізі чемпіонів у 2005 році знову завершується на груповій стадії. У 2006 році «Лілль» знову виступає у Лізі чемпіонів і стає першою французькою командою, яка переграла «Мілан» на його полі. «Лілль» пройшов до однієї восьмої, де поступився «Манчестер Юнайтед». Успішний сезон 2005-06 поповнився бронзою чемпіонату Франції.

У 2007-08 команду покинули численні лідери. Навіть після підсилення нідерландським нападником Патріком Клюйвертом, «Лілль» втрачає позиції у Чемпіонаті Франції. Через рік клуб покидає чергова група гравців основного складу. Ціла низка футболістів впродовж кількох років переходила з «Лілля» у «Ліон», що, ймовірно, зумовлено добрими відносинами президентів двох клубів.[3]

У сезоні 2008-09 «Лілль» посів 5-е місце в чемпіонаті, що дало команді право взяти участь у Лізі Європи наступного сезону. У тому розіграші турніру французька команда дійшла до 1/8 фіналу, де за сумою результатів двох матчів (1:0 і 0:3) поступилася дорогою англійському «Ліверпулю».

А вже у сезоні 2009-2010 «Лілль» повертається у групу лідерів завершивши чемпіонат на 4-му місці і знову вийшов в єврокубки. В Лізі Європи 2010-11 «доги» знову змогли вийти з групи, але програли в 1/16 фіналу голландському ПСВ (2:2, 1:3). На внутрішній же арені сезон вийшов ще найвдалішим. Перемігши 19 квітня 2011 року в півфіналі Кубка Франції «Ніццу», «Лілль» вперше з 1955 року пробився до фіналу цього турніру. 14 травня команда Руді Гарсії на стадіоні «Стад де Франс» переграла столичний «Парі Сен-Жермен» та стала володарем національного кубка. У чемпіонаті 2010—2011 «Лілль» перебував серед лідерів, з 13-го туру не опускався нижче 2-го місця. Зігравши в 37-му турі внічию все з тим же ПСЖ, команда Гарсії за тур до закінчення чемпіонату забезпечила собі чемпіонський титул (третій в історії та перший з 1954 року).

Після сезону 2012-2013 головним тренером став Рене Жирар. На цьому посту спеціаліст замінив Руді Гарсію, який очолив італійську Рому.

Протягом чемпіонату 2013-2014 команда постійно перебувала у зоні єврокубків і в підсумку посіла 3-тє місце, що дозволило зіграти у кваліфікації Ліги Чемпіонів[4]. Головною запорукою успіху можна назвати гру голкіпера Вінсента Еньєама, який видав неймовірну суху серію довжиною в 11 матчів (1063 хвилини), ледь не побивши рекорд воротаря Бордо початку 90-х Гаетана Юара[5].

Сезон 2014/2015 розпочався із кваліфікаційних матчів Ліги Чемпіонів. Лілль успішно пройшов 3-й раунд, у двоматчевому протистоянні подолавши швейцарський Грассхоппер (2:0 перемога в гостях та нічия 1:1 вдома)[6]. Наступним суперником перед груповим турніром ЛЧ став португальський Порту, який переконливо розібрався з французьким суперником, відправивши Лілль до Ліги Європи. Команда Рене Жірара поступилась і вдома (0:1) і в гостях (0:2)[7]. В груповому раунді ЛЄ Лілль в шести матчах набрав 4 очки і посів останнє місце. А чемпіонат команда закінчила на 8-му місці.

2015 - наш час[ред. | ред. код]

У травні 2015 року після відставки Рене Жирара новим головним тренером клубу став Ерве Ренар. Угода з 46-річним французьким фахівцем розрахована до кінця сезону-2017/18.

11 листопада на офіційному сайті клубу було оголошено про розірвання конракту з Ренаром. В повідомленні містились причини такого рішення: "Шістнадцяте місце Лілля в турнірній таблиці після тринадцяти зіграних поєдинків не відповідає цілям клубу"[8]. 22 листопада на офіційному сайті клубу оголосили, що головним тренером "догів" буде Фредерік Антонетті[9].

У січні 2017 Мішель Сейду продав клуб люксембурзькому бізнесменові, колишньому власнику команди "Формули-1" Жерару Лопесу. В останньому матчі Сейду як президента "Лілль" обіграв в 1/32 Кубка Франції "Ексельсіор" 4-1.[10]

Поточний склад[ред. | ред. код]

Станом на 5 вересня 2021[11]
Позиція Гравець
1 Хорватія ВР Іво Грбич (в оренді з Атлетіко (М))
2 Туреччина ЗХ Зекі Челік
3 Португалія ЗХ Тьяго Джало
4 Нідерланди ЗХ Свен Ботман
5 Швеція ЗХ Габріель Гудмундссон
6 Португалія ЗХ Жозе Фонте Captain sports.svg
7 Франція НП Жонатан Бамба
8 Португалія ПЗ Шека
9 Канада НП Джонатан Девід
10 Франція НП Жонатан Іконе
11 Туреччина ПЗ Юсуф Язиджи
15 Мексика ПЗ Еухеніо Піссуто
16 Словаччина ВР Адам Якубех
Позиція Гравець
17 Туреччина НП Бурак Їлмаз
18 Португалія ПЗ Ренату Санчеш
19 Франція НП Ісаак Ліхаджі
20 Англія ПЗ Ейнджел Гомес
21 Франція ПЗ Бенжамен Андре
22 США НП Тімоті Веа
24 Бельгія ПЗ Амаду Онана
26 Франція ЗХ Жеремі П'є
27 Франція ПЗ Шейх Ньясс
28 Мозамбік ЗХ Рейнілдо Мандава
29 Хорватія ЗХ Домагой Брадарич
30 Бразилія ВР Лео Жардим
Греція ВР Орестіс Карнезіс

Досягнення[ред. | ред. код]

Відомі футболісти[ред. | ред. код]

Франція
Албанія
Вірменія
Австралія
Бельгія
Болгарія
Камерун
Кот-д'Івуар
Заїр
Угорщина
Данія
Гана
Греція
Гвінея
Марокко
Нідерланди
Сенегал
Словенія
Нігерія
Туреччина
Швеція
Югославія
Швейцарія



Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021. 
  2. SC Fivois (1901—1944). Історія, Досягнення Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.(фр.)
  3. Франція, футбольний клуб ‘Лілль’ (українською). ua-gol.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 грудня 2015. 
  4. Лига 1. Лилль пробивается в ЛЧ, Лион сыграет в ЛЕ, Сошо вылетает (рос). football.ua. Процитовано 04.04.2015. [недоступне посилання]
  5. Лига 1. Итоги полугодия (рос). football.ua. Процитовано 04.04.2015. [недоступне посилання]
  6. ЛЧ. БАТЭ, Стандард, Марибор и Лилль пробиваются в следующий раунд. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015. 
  7. Порту уверенно прошел Лилль. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 4 липня 2015. 
  8. Лілль звільнив Ренара (російською). football.ua. Архів оригіналу за 19 листопада 2015. Процитовано 18 литопада 2015. 
  9. Лілль знайшов нового тренера (російською). football.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2015. Процитовано 3 грудня 2015. 
  10. Без права на поражение (російською). радио "Соль". Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017. 
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021. 

Посилання[ред. | ред. код]