Лілль (футбольний клуб)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лілль
Logo LOSC Lille.svg
Повна назва Футбольний клуб Лілль
Прізвисько Мастифи (фр. Les Dogues)
Рік заснування 1944
Населений пункт Лілль, Франція Франція
Стадіон П'єр-Моруа
Вміщує 50 186
Президент Люксембург Жерар Лопес
Головний тренер Аргентина Марсело Б'єлса
Ліга Ліга 1
2016/17 11-те
Домашня
Виїзна
Запасна

Лілль (фр. Lille Olympique Sporting Club) — професіональний французький футбольний клуб з міста Лілль.

Історія[ред.ред. код]

Початок історії[ред.ред. код]

Футбольний клуб «Лілль» був утворений після злиття «Лілльського Олімпіка» та «Спортінг Клуб де Фів». «Лілль» одразу ж вийшов на провідні позиції у Франції. У 1945-55 роках «Лілль» двічі стає чемпіоном та чотири рази здобуває срібло чемпіонату Франції, а також сім разів виходить у фінал Кубка Франції, здобувши при цьому п’ять Кубків. Однак з 1955 року почався занепад команди і виліт у Другий дивізіон. Лише у 1970-их роках «Лілль» оговтався і повернувся до еліти. Однак клуб був приречений на, як кажуть у Франції, йо-йо між 1 та 2 дивізіонами.

Кінець ХХ[ред.ред. код]

У 1980-90-их роках «Лілль» став середняком Першого дивізіону, час від часу вилітаючи на практику забивання голів, у Другий дивізіон. Неабиякий прогрес «Лілля» фани побачили у 1999-2002 роках, одразу після того, як нова влада міста знайшла фінансування для футбольної команди. «Лілль» пробивається до Ліги чемпіонів, звідки вилітає у Кубок УЄФА і там продовжує достойний виступ. «Лілль» двічі проходить до однієї восьмої Кубка УЄФА і кладе у свою скарбницю трофеїв Кубок Інтертото.

Початок ХХІ століття[ред.ред. код]

Друга спроба у Лізі чемпіонів у 2005 році знову завершується на груповій стадії. У 2006 році «Лілль» знову виступає у Лізі чемпіонів і стає першою французькою командою, яка переграла «Мілан» на його полі. «Лілль» пройшов до однієї восьмої, де поступився «Манчестер Юнайтед». Успішний сезон 2005-06 поповнився бронзою чемпіонату Франції.

У 2007-08 команду покинули численні лідери. Навіть після підсилення нідерландським нападником Патріком Клюйвертом, «Лілль» втрачає позиції у Чемпіонаті Франції. Через рік клуб покидає чергова група гравців основного складу. Ціла низка футболістів впродовж кількох років переходила з «Лілля» у «Ліон», що, ймовірно, зумовлено добрими відносинами президентів двох клубів.[1]

У сезоні 2008-09 «Лілль» посів 5-е місце в чемпіонаті, що дало команді право взяти участь у Лізі Європи наступного сезону. У тому розіграші турніру французька команда дійшла до 1/8 фіналу, де за сумою результатів двох матчів (1:0 і 0:3) поступилася дорогою англійському «Ліверпулю».

А вже у сезоні 2009-2010 «Лілль» повертається у групу лідерів завершивши чемпіонат на 4-му місці і знову вийшов в єврокубки. В Лізі Європи 2010-11 «доги» знову змогли вийти з групи, але програли в 1/16 фіналу голландському ПСВ (2:2, 1:3). На внутрішній же арені сезон вийшов ще найвдалішим. Перемігши 19 квітня 2011 року в півфіналі Кубка Франції «Ніццу», «Лілль» вперше з 1955 року пробився до фіналу цього турніру. 14 травня команда Руді Гарсії на стадіоні «Стад де Франс» переграла столичний «Парі Сен-Жермен» та стала володарем національного кубка. У чемпіонаті 2010—2011 «Лілль» перебував серед лідерів, з 13-го туру не опускався нижче 2-го місця. Зігравши в 37-му турі внічию все з тим же ПСЖ, команда Гарсії за тур до закінчення чемпіонату забезпечила собі чемпіонський титул (третій в історії та перший з 1954 року).

Після сезону 2012-2013 головним тренером став Рене Жірар. На цьому посту спеціаліст замінив Руді Гарсію, який очолив італійську Рому.

Протягом чемпіонату 2013-2014 команда постійно перебувала у зоні єврокубків і в підсумку посіла 3-тє місце, що дозволило зіграти у кваліфікації Ліги Чемпіонів[2]. Головною запорукою успіху можна назвати гру голкіпера Вінсента Еньєама, який видав неймовірну суху серію довжиною в 11 матчів (1063 хвилини), ледь не побивши рекорд воротаря Бордо початку 90-х Гаетана Юара[3].

Сезон 2014/2015 розпочався із кваліфікаційних матчів Ліги Чемпіонів. Лілль успішно пройшов 3-й раунд, у двоматчевому протистоянні подолавши швейцарський Грассхоппер (2:0 перемога в гостях та нічия 1:1 вдома)[4]. Наступним суперником перед груповим турніром ЛЧ став португальський Порту, який переконливо розібрався з французьким суперником, відправивши Лілль до Ліги Європи. Команда Рене Жірара поступилась і вдома (0:1) і в гостях (0:2)[5]. В груповому раунді ЛЄ Лілль в шести матчах набрав 4 очки і посів останнє місце. А чемпіонат команда закінчила на 8-му місці.

2015 - наш час[ред.ред. код]

У травні 2015 року після відставки Рене Жірара новим головним тренером клубу став Ерве Ренар. Угода з 46-річним французьким фахівцем розрахована до кінця сезону-2017/18.
11 листопада на офіційному сайті клубу було оголошено про розірвання конракту з Ренаром. В повідомленні містились причини такого рішення: "Шістнадцяте місце Лілля в турнірній таблиці після тринадцяти зіграних поєдинків не відповідає цілям клубу"[6]. 22 листопада на офіційному сайті клубу оголосили, що головним тренером "догів" буде Фредерік Антонетті[7].

У січні 2017 Мішель Сейду продав клуб люксембурзькому бізнесменові, колишньому власнику команди "Формули-1" Жерару Лопесу. В останньому матчі Сейду як президента "Лілль" обіграв в 1/32 Кубка Франції "Ексельсіор" 4-1.[8]

Поточний склад[ред.ред. код]

Станом на 2 лютого 2016[9]

Позиція Гравець
1 Нігерія ВР Вінсент Еньєама
16 Мартиніка ВР Стів Елана
30 Франція ВР Жан Бутез
40 Франція ВР Майк Меньян
2 Франція ЗХ Себастьян Корш'я
3 Малі ЗХ Юссуф Коне
5 Аргентина ЗХ Ренато Сівеллі
13 Замбія ЗХ Стопіла Сунзу
(в оренді з «Шанхай Шеньхуа»(англ.))
18 Франція ЗХ Франк Берія
19 Франція ЗХ Джібріль Сідібе
23 Франція ЗХ Адама Сумаоро
25 Чорногорія ЗХ Марко Баша
28 Франція ЗХ Бенжамін Павар
4 Франція ПЗ Флоран Бальмон
Позиція Гравець
6 Франція ПЗ Ібрагім Амаду
7 Марокко ПЗ Соф'ян Буфал
8 Марокко ПЗ Мунір Оббаді
10 Франція ПЗ Марвін Мартан
11 Франція ПЗ Ерік Ботеак
24 Франція ПЗ Ріо Мавуба (к)
31 Франція ПЗ Морган Амальфітано
32 Португалія ПЗ Роні Лопес[fr](фр.)
(в оренді з «Монако»)
9 Франція НП Яссін Бенз'я
15 Франція НП Ленні Нанжіс
22 Кот-д'Івуар НП Жуніор Талло
27 Бельгія НП Батист Гійом
39 Португалія НП Едер (в оренді з «Свонсі Сіті»)

Досягнення[ред.ред. код]

Відомі футболісти[ред.ред. код]

Франція
Албанія
Вірменія
Австралія
Бельгія
Болгарія
Камерун
Кот-д'Івуар
Заїр
Угорщина
Данія
Гана
Греція
Гвінея
Марокко
Нідерланди
Сенегал
Словенія
Нігерія
Туреччина
Швеція
Югославія
Швейцарія



Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Франція, футбольний клуб ‘Лілль’ (українською). ua-gol.com. Процитовано 15 грудня 2015. 
  2. Лига 1. Лилль пробивается в ЛЧ, Лион сыграет в ЛЕ, Сошо вылетает (рос). football.ua. Процитовано 04.04.2015. 
  3. Лига 1. Итоги полугодия (рос). football.ua. Процитовано 04.04.2015. 
  4. ЛЧ. БАТЭ, Стандард, Марибор и Лилль пробиваются в следующий раунд
  5. Порту уверенно прошел Лилль
  6. Лілль звільнив Ренара (російською). football.ua. Процитовано 18 литопада 2015. 
  7. Лілль знайшов нового тренера (російською). football.ua. Процитовано 3 грудня 2015. 
  8. Без права на поражение (російською). радио "Соль". Процитовано 30 січня 2017. 
  9. Склад команди (французькою). losc.fr. Процитовано 7 січня 2016. 

Посилання[ред.ред. код]