Кубок Інтертото

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кубок Інтертото УЄФА
UEFA Intertoto Cup.svg
Засновано 1961 рік
Реорганізовано з 1995 під егідою УЄФА
Скасовано 2008 рік
Конфедерація УЄФА (Європа)
Кількість команд 50
Поточний чемпіон Португалія Брага
Сайт Офіційний сайт
Soccerball current event.svg Кубок Інтертото 2008

Кубок Інтертото (англ. UEFA Intertoto Cup)[1] — літній клубний турнір, що проводився з 1961 по 2008 рік і був під егідою УЄФА з 1995 по 2008 рік[2]. В ньому брали участь команди, що не отримали путівки ані до Ліги чемпіонів, ані до Кубку УЄФА. Переможці (до 2007 року їх було 3, потім 11) отримували право на участь у Кубку УЄФА. У 2008 році розігрувався востаннє, після чого був скасований[3].

Турнір було засновано у сезоні 1961/1962, а у 1995 УЄФА взяло його під свій патронат.

Історія[ред. | ред. код]

Кубок Інтертото.

Ідея створення Кубку Інтертото належить засновникові Кубку ярмарків, швейцарцю Ернсту Томену і австрійському тренеру Карлу Раппану. Перший турнір відбувся 1961 року за спонсорської підтримки букмекерських контор. Вони були зацікавлені у такому літньому турнірі, щоб не припиняти свою роботу[4] .

Спочатку турнір називався Міжнародним футбольним кубком (англ. International Football Cup). Він не був визнаний УЄФА і мав неофіційний статус. Кубок складався з групового етапу, раунду плей-оф і фіналу.

Починаючи з 1967 року було складно організовувати ігри, тому плей-оф і фінал не проводилися, не було одноосібного переможця, а визначалися лише переможці в групових турнірах.

У 1995 УЄФА вирішила взяти турнір під свій контроль і змінити його формат. Спочатку два переможці отримували місця в Кубку УЄФА[5]. Один з перших переможців, Бордо, діставшись фіналу Кубку УЄФА сезону 1995/1996, надихнув УЄФА додати ще одне місце у Кубку УЄФА. Таким чином, три переможці турніру отримували місця в Кубку УЄФА.

Багатьом клубам не подобався цей турнір через те, що він заважав їм готуватись до наступного сезону. В результаті, вони не брали участь у змаганнях. У наступні роки УЄФА дозволила країнам відмовлятися від своїх місць. Наприклад, у 1998 році Шотландія, Сан-Марино, Молдова відмовилися від своїх місць, а Англія[6], Португалія, Греція від одного з двох своїх місць. Інші ж клуби будували фундамент свого успіху у Кубку УЄФА на виступах у Кубку Інтертото. Більше того, УЄФА заперечувала той факт, що турнір шкодить клубам.

Все ж таки, 2006 року УЄФА вкотре змінила формат турніру, зменшивши навантаження на клуби. Цей розіграш став новаторським ще й тому, що УЄФА вирішила нагородити англійський Ньюкасл[7] кубком за те, що він пройшов далі за всіх у розіграші Кубку УЄФА з тих команд, які потрапили туди завдяки виступам у Кубку Інтертото[8].

У грудні 2007 року, після обрання нового президента УЄФА, Мішеля Платіні, було оголошено, що з 2009 року Кубок Інтертото буде скасований. Це була частина цілої низки змін, які повинні були провестись у системах розіграшу Ліги чемпіонів, Кубку УЄФА. Відтак, команди, які б мали брати участь у Кубку Інтертото, тепер виступають у кваліфікаційних етапах Ліги Європи УЄФА, що були розширені до чотирьох раундів щоб умістити їх.

Переможці[ред. | ред. код]

1961—1967[ред. | ред. код]

Сезон Переможець Фіналіст Рахунок
1961–62 Нідерланди Аякс (Амстердам) Нідерланди Феєнорд 4:2
1962–63 Чехословаччина Словнафт (Братислава) Італія Падова 1:0
1963–64 Чехословаччина Словнафт (Братислава) Польща Полонія (Битом) 1:0
1964–65 Польща Полонія (Битом) НДР Лейпциг 5:1, 0:3
1965–66 НДР Локомотив (Лейпциг) Швеція Норрчепінг 4:0, 0:1
1966–67 ФРН Айнтрахт (Франкфурт) Чехословаччина Словнафт (Братислава) 1:1, 3:2 д.ч.

1967—1994[ред. | ред. код]

У цей період у турнірі не визначався єдиний переможець, проходили лише групові раунди.

Регіональна система (1967, 1968, 1970)[ред. | ред. код]

Рік Група A1 Група A2 Група A3 Група A4 Група A5 Група A6 Група B1 Група B2 Група B3 Група B4 Група B5 Група B6 Група B7 Група B8
1967 Швейцарія Лугано Нідерланди Феєнорд Франція Лілль Бельгія Льєрс ФРН Ганновер 96 Польща Заглембє (Сосновець) Польща Полонія (Битом) Швеція Гетеборг Польща Рух (Хожув) Чехословаччина Кошице Данія КБ (Копенгаген) ФРН Фортуна (Дюссельдорф)
1968 ФРН Нюрнберг Нідерланди Аякс (Амстердам) Португалія Спортінг (Лісабон) Нідерланди Феєнорд Іспанія Еспаньйол Нідерланди АДО Ден Гаг НДР Карл-Маркс-Штадт НДР Емпор (Росток) Чехословаччина Слован (Братислава) Чехословаччина Кошиці Чехословаччина Локомотив (Кошиці) Польща Одра (Ополе) ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) Польща Легія
1970 Чехословаччина Слован (Братислава) ФРН Гамбург Чехословаччина Уніон (Теплиці) Нідерланди МВВ Чехословаччина Кошиці ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) Чехословаччина Славія (Прага) Франція Олімпік (Марсель) Швеція Естерс Польща Вісла (Краків) Австрія Аустрія (Зальцбург) Чехословаччина Банік (Острава) Польща Полонія (Битом)

Нерегіональна система (1969, 1971—1994)[ред. | ред. код]

Рік Група 1 Група 2 Група 3 Група 4 Група 5 Група 6 Група 7 Група 8 Група 9 Група 10 Група 11 Група 12
1969 Швеція Мальме Польща Шомберки (Битом) ФРН Фюрт Чехословаччина Жиліна Швеція Норрчепінг Чехословаччина Єднота (Тренчин) Данія Фрем Польща Вісла (Краків) Польща Одра (Ополе)
1971 ФРН Герта (Берлін) Польща Сталь (Мелець) Швейцарія Серветт Чехословаччина Тржинець Швеція Отвідабергс ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) Австрія Аустрія (Зальцбург)
1972 Чехословаччина Нітра Швеція Норрчепінг Франція Сент-Етьєн Чехословаччина Славія (Прага) Чехословаччина Слован (Братислава) ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) ФРН Ганновер 96 Австрія ФЕСТ (Лінц)
1973 ФРН Ганновер 96 Чехословаччина Слован (Братислава) ФРН Герта (Берлін) Швейцарія Цюрих Польща Рибник Чехословаччина Уніон (Теплиці) Нідерланди Феєнорд Польща Вісла (Краків) Чехословаччина Нітра Швеція Естерс
1974 Швейцарія Цюрих ФРН Гамбург Швеція Мальме Бельгія Стандард (Льєж) Чехословаччина Слован (Братислава) Чехословаччина Спартак (Трнава) ФРН Дуйсбург Чехословаччина Банік (Острава) Чехословаччина Кошиці Португалія КУФ (Баррейру)
1975 Австрія Тіроль (Інсбрук) Австрія ФЕСТ (Лінц) ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) Польща Заглембє (Сосновець) Чехословаччина Збройовка Польща Рибник Швеція Отвідабергс ФРН Кайзерслаутерн Португалія Белененсеш Югославія Челік (Зениця)
1976 Швейцарія Янг Бойз ФРН Герта (Берлін) Чехословаччина Уніон (Теплиці) Чехословаччина Банік (Острава) Чехословаччина Збройовка Чехословаччина Спартак (Трнава) Чехословаччина Інтер (Братислава) Швеція Естерс Швеція Юргорден Югославія Воєводина Польща Відзев (Лодзь)
1977 Швеція Гальмстад ФРН Дуйсбург Чехословаччина Інтер (Братислава) Болгарія Славія (Софія) Чехословаччина Славія (Прага) Данія Фрем Чехословаччина Єднота (Тренчин) Чехословаччина Слован (Братислава) Швеція Естерс Польща Погонь (Щецин)
1978 ФРН Дуйсбург Чехословаччина Славія (Прага) ФРН Герта (Берлін) ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) Швеція Мальме Чехословаччина Локомотив (Кошиці) Чехословаччина Татран Ізраїль Маккабі (Нетанья) Австрія Грацер
1979 ФРН Вердер Швейцарія Грассгоппер ФРН Айнтрахт (Брауншвейг) Чехословаччина Богеміанс Чехословаччина Спартак (Трнава) Чехословаччина Збройовка Болгарія Пирин (Благоєвград) Чехословаччина Банік (Острава)
1980 Бельгія Стандард (Льєж) Чехословаччина Богеміанс Ізраїль Маккабі (Нетанья) Чехословаччина Спарта (Прага) Чехословаччина Нітра Швеція Гальмстад Швеція Мальме Швеція Гетеборг Швеція Ельфсборг
1981 Австрія Вінер Шпорт-Клуб Бельгія Стандард (Льєж) ФРН Вердер Югославія Будучност Данія Орхус Бельгія Моленбек Швеція Гетеборг ФРН Штутгартер Кікерс Чехословаччина Хеб
1982 Бельгія Стандард (Льєж) Польща Відзев (Лодзь) Данія Орхус Данія Люнгбю Австрія Адміра Ваккер Медлінг Чехословаччина Богеміанс Швеція ІК Браге Швеція Естерс Швеція Гетеборг
1983 Нідерланди Твенте Швейцарія Янг Бойз Польща Погонь (Щецин) Ізраїль Маккабі (Нетанья) Югославія Слобода (Тузла) Чехословаччина Богеміанс Швеція Гетеборг Швеція Гаммарбю Угорщина Фегервар Чехословаччина Вітковиці
1984 Чехословаччина Богеміанс Данія Орхус ФРН Фортуна (Дюссельдорф) Бельгія Стандард (Льєж) Швеція AIK Швеція Мальме Угорщина Відеотон Ізраїль Маккабі (Нетанья) Швейцарія Цюрих Польща ГКС (Катовиці)
1985 ФРН Вердер НДР Рот-Вайс (Ерфурт) Швеція Гетеборг Швеція AIK НДР Вісмут (Ауе) Чехословаччина Спарта (Прага) Польща Гурнік (Забже) Ізраїль Маккабі (Хайфа) Чехословаччина Банік (Острава) Угорщина Уйпешт Угорщина МТК (Будапешт)
1986 ФРН Фортуна (Дюссельдорф) НДР Уніон (Берлін) Швеція Мальме НДР Рот-Вайс (Ерфурт) Чехословаччина Сігма (Оломоуць) Угорщина Уйпешт Данія Брондбю Данія Люнгбю Польща Лех (Познань) Швеція Гетеборг Чехословаччина Славія (Прага) НДР Карл Цейс
1987 НДР Карл Цейс Польща Погонь (Щецин) НДР Вісмут (Ауе) Угорщина Татабанья Швеція Мальме Швеція AIK Болгарія Етир (Велико-Тирново) Данія Брондбю
1988 Швеція Мальме Швеція Гетеборг Чехословаччина Банік (Острава) Австрія Аустрія (Відень) Швейцарія Янг Бойз ФРН Кайзерслаутерн Данія Ікаст НДР Карл Цейс Швейцарія Грассгоппер ФРН Карлсруе ФРН Баєр (Юрдінген)
1989 Швейцарія Люцерн Данія Болдклуббен 1903 Австрія Тіроль (Інсбрук) Швейцарія Грассгоппер Угорщина Татабанья Данія Нествед Швеція Еребру Чехословаччина Спарта (Прага) Чехословаччина Банік (Острава) Швеція Ергрюте ФРН Кайзерслаутерн
1990 Швейцарія Ксамакс Австрія Тіроль (Інсбрук) Польща Лех (Познань) Чехословаччина Слован (Братислава) Швеція Мальме Швеція ГАІС Швейцарія Люцерн Австрія Ферст Вієнна НДР Хемніцер ФРН Баєр (Юрдінген) Данія Оденсе
1991 Швейцарія Ксамакс Швейцарія Лозанна Австрія Аустрія (Зальцбург) Чехословаччина Дукла (Банська Бистриця) Данія Болдклуббен 1903 Швейцарія Грассгоппер Німеччина Баєр (Юрдінген) Чехословаччина Дунайська Стреда Австрія Тіроль (Інсбрук) Швеція Еребру
1992 Данія Копенгаген Угорщина Шіофок Німеччина Баєр (Юрдінген) Німеччина Карлсруе Австрія Рапід (Відень) Данія Люнгбю Чехословаччина Слован (Братислава) Данія Ольборг Чехословаччина Славія (Прага) Болгарія Локомотив (Г. Оряховиця)
1993 Австрія Рапід (Відень) Швеція Треллеборг Швеція Норрчепінг Швеція Мальме Чехословаччина Славія (Прага) Швейцарія Цюрих Швейцарія Янг Бойз Німеччина Динамо (Дрезден)
1994 Швеція Гальмстад Швейцарія Янг Бойз Швеція AIK Німеччина Гамбург Угорщина Бекешчаба Словаччина Слован (Братислава) Швейцарія Грассгоппер Австрія Аустрія (Відень)

1995—2005[ред. | ред. код]

У турніру було три (1995 — два) переможці, які кваліфікувались до Кубка УЄФА.

Рік Переможці Фіналісти Результат
1995 Франція Страсбур Австрія Тіроль (Інсбрук) 7–2
Франція Бордо Німеччина Карлсруе 4–2
1996 Німеччина Карлсруе Бельгія Стандард (Льєж) 3–2
Франція Генгам Росія Ротор (Волгоград) 2–2 (г.)
Данія Сількеборг Хорватія Сегеста 2–2 (г)
1997 Франція Бастія Швеція Гальмстад 2–1
Франція Олімпік (Ліон) Франція Монпельє 4–2
Франція Осер Німеччина Дуйсбург 2–0
1998 Іспанія Валенсія Австрія Аустрія (Зальцбург) 4–1
Німеччина Вердер Сербія та Чорногорія Воєводина 2–1
Італія Болонья Польща Рух (Хожув) 3–0
1999 Франція Монпельє Німеччина Гамбург 2–2 (3–0 пен.)
Італія Ювентус Франція Ренн 4–2
Англія Вест Гем Юнайтед Франція Мец 3–2
2000 Італія Удінезе Чехія Сігма (Оломоуць) 6–4
Іспанія Сельта Росія Зеніт (Санкт-Петербург) 4–3
Німеччина Штутгарт Франція Осер 3–1
2001 Англія Астон Вілла Швейцарія Базель 5–2
Франція Парі Сен-Жермен Італія Брешія 1–1 (г.)
Франція Труа Англія Ньюкасл Юнайтед 4–4 (г.)
2002 Іспанія Малага Іспанія Вільярреал 2–1
Англія Фулгем Італія Болонья 5–3
Німеччина Штутгарт Франція Лілль 2–1
2003 Німеччина Шальке 04 Австрія Пашинг 2–0
Іспанія Вільярреал Нідерланди Геренвен 2–1
Італія Перуджа Німеччина Вольфсбург 3–0
2004 Франція Лілль Португалія Уніан Лейрія 2–0 дч
Німеччина Шальке 04 Чехія Слован (Ліберець) 3–1
Іспанія Вільярреал Іспанія Атлетіко (Мадрид) 2–2 (3–1 пен.)
2005 Німеччина Гамбург Іспанія Валенсія 1–0
Франція Ланс Румунія ЧФР (Клуж-Напока) 4–2
Франція Олімпік (Марсель) Іспанія Депортіво (Ла-Корунья) 5–3

2006—2008[ред. | ред. код]

Перераховано всі 11 команд, які виграли свої фінали турніру, кваліфікуючись до Кубка УЄФА. Володарі кубку (визначений за найкращими результатами в Кубку УЄФА) виділені жирним шрифтом.

Рік Володар кубку Інші переможці
2006 Англія Ньюкасл Юнайтед Франція Осер Швейцарія Грассгоппер Данія Оденсе Франція Олімпік (Марсель) Німеччина Герта (Берлін)
Туреччина Кайсеріспор Кіпр Етнікос (Ахна) Нідерланди Твенте Австрія Рід Словенія Марибор
2007 Німеччина Гамбург Іспанія Атлетіко (Мадрид) Данія Ольборг Італія Сампдорія Англія Блекберн Роверз Франція Ланс
Португалія Уніан Лейрія Австрія Рапід (Відень) Швеція Гаммарбю Румунія Оцелул Казахстан Тобол (Костанай)
2008 Португалія Брага Англія Астон Вілла Іспанія Депортіво (Ла-Корунья) Німеччина Штутгарт Норвегія Русенборг Італія Наполі
Франція Ренн Румунія Васлуй Швеція Ельфсборг Швейцарія Грассгоппер Австрія Штурм (Грац)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Most precisely, from Fußball-Toto (football pool); cf. Hesse-Lichtenberger, Ulrich (2005). Flutlicht und Schatten: die Geschichte des Europapokals (нім.). Bielefeld: Verlag Die Werkstatt. с. 183. ISBN 38-95-33474-X. 
  2. UEFA Intertoto Cup history. UEFA. Архів оригіналу за 3 May 2006. Процитовано 7 June 2006. 
  3. Chaplin, Mark (1 грудня 2007). Champions League changes agreed. UEFA. Архів оригіналу за 24 лютого 2011. Процитовано 14 лютого 2011. 
  4. Elbech, Søren Florin. Background on the Intertoto Cup. Процитовано 7 June 2006. 
  5. New look for Intertoto Cup. UEFA. Архів оригіналу за 1 січня 2007. Процитовано 20 лютого 2007. 
  6. Intertoto Cup: English Joy. Процитовано 7 June 2006. 
  7. Newcastle to lift Intertoto Cup. BBC Sport. December 2006. Процитовано 20 лютого 2007. 
  8. Regulations of the Intertoto Cup 2006. UEFA. Процитовано 15 квітня 2007. «The clubs which qualify for ... the UEFA Cup and which subsequently go furthest in the competition each receive a UEFA Intertoto Cup trophy» 

Посилання[ред. | ред. код]