Кураре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Кураре [kʊˈrɑːri][1] або [kjʊˈrɑːri][2] — загальна названа рослиного екстрату алколоїдної отрут, що походять з Центральної та Південної Америки. Виготовляється з кори рослини Strychnos toxifera (Стрихнос отруйний).

Отрута стала широко відомою, через те що індіанці Гвіани басейну річки Амазонки мастили нею вістря стріл. Поранена вістрям такої стріли тварина перестає рухатись й згодом помирає від зупинки дихання, яке спричиняють алкалоїди, що входять до складу отрути. Але ці алкалоїди не діють за умови, якщо вони потрапляють в організм людини через травну систему.

Відкрив отруту в 1617 році англійській мандрівник та письменник Волтер Релі. Коли він мандрував в джунглях Оріноко, то звернув увагу на особливість полювання місцевих мисливців — вони старались радше завдати поранення тварині, ніж фізично завдати важких ран. На його запитання мисливці пояснили, що використовують «кураре» — рідину, назва якої в перекладі означала «та, що швидко вбиває птахів». Мандрівник вирішив перевірити дію отрути на собі. Поранивши себе отруєною стрілою, він довго не отямлювався.

Сьогоденні кураре використовують в медицині щоб зняти напругу та страх. 23 січня 1942 року канадські лікарі Гарольд Гріффіт і Енід Джонсон вперше застосували кураре для керованої м'язової релаксації.



Примітки[ред. | ред. код]

  1. curare in the American Heritage Dictionary
  2. curare in the Oxford Online Dictionaries