Курненська волость
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Курненська волость | ||||
| Центр | Курне | |||
|---|---|---|---|---|
| Ліквідовано | 7 березня 1923 | |||
| Площа | 27 099 (1885) | |||
| Населення | 6600 осіб (1885) | |||
| Густота | 22.3 осіб / км² | |||
| Наступники | Новоград-Волинський район | |||
Курненська волость — історична адміністративно-територіальна одиниця Новоград-Волинського повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Курне.
Історія[ред. | ред. код]
Станом на 1885 рік складалася з 10 поселень, 5 сільських громад. Населення — 6600 осіб (3388 чоловічої статі та 3212 — жіночої), 254 дворових господарств.
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 6459 | 1875 |
| Приватної власності | 20480 | 3616 |
| Казенної власності | — | — |
| Іншої власності | 70 | 42 |
| Загалом | 27099 | 5533 |
Основні поселення волості:
- Курне — колишнє власницьке село, 925 осіб, 71 двір, волосне управління (повітове місто — 36 верст; православна церка , школа, постоялий будинок, лавка. За 10 версту — порцелянова фабрика Довбиш. За 11 верст — колонія Амалин з лютеранським молитовним будинком. За 12 верст — смоляний завод. За 13 верст — скляний завод Адамівка. За 14 верст — німецька колонія Недбаївка з лютеранським молитовним будинком.
- Рудня-Непомуценівка — колишнє власницьке село при р. Тні, 115 осіб, 12 дворів, водяний млин, смоляний завод.
- Соколів — колишнє державне містечко при р. Тні, 130 осіб, 12 дворів, православна церква, євангельський молитовний будинок, корчма, лавка.
- Янушівка — колишнє власницьке село при р. Тенька, 28 осіб (приватних осіб 475), 3 двора, каплиця старовірів, постоялий будинок[1].
У 1923 році на території волості утворено Довбиську, Курненську, Лугську, Недбаївську, Очеретянську, Соколівську, Старо-Майданську, Тетірську, Улашанівську, Яблунську та Янушівську сільські ради[2]. 7 березня 1923 року, відповідно до указу ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ», територію волості включено до складу новоутвореного Пулинського району Житомирської округи[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 227. (рос. дореф.)
- ↑ Материалы по административно-териториальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (рос.). Житомир: Издание Волынского губернского отдела управления, 1923. с. 144-145. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ Административно-территориальное деление Украины (По данным Центральной Административно-Территориальной Комиссии) (рос.). Харків: Издание НАРКОМВНУДЕЛа У. С. С. Р. 1923. с. 8. Процитовано 10 березня 2024.
| ||||||||||||||