Баранівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Баранівка
Baranivka s.png Baranivka h.png
Герб Баранівки Прапор Баранівки
Знак при в'їзді в місто з півдня
Знак при в'їзді в місто з півдня
Баранівка
Баранівка на мапі району
Баранівка на мапі району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Житомирська область
Район Баранівський район
Код КОАТУУ 1820610100
Засноване 1566
Статус міста з 17 травня 2001 року
Населення 11 918 (01.01.2015)[1]
Площа 77.6 км²
Густота населення 153,5 осіб/км²
Поштові індекси 12700-12705
Телефонний код +380-4144
Координати 50°17′37″ пн. ш. 27°40′01″ сх. д. / 50.29361° пн. ш. 27.66694° сх. д. / 50.29361; 27.66694Координати: 50°17′37″ пн. ш. 27°40′01″ сх. д. / 50.29361° пн. ш. 27.66694° сх. д. / 50.29361; 27.66694
Водойма р. Случ
Відстань
Найближча залізнична станція Радулине
До станції 24 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 146 км
 - автошляхами 78 км
До Києва
 - залізницею 275 км
 - автошляхами 218 км
Міська влада
Адреса 12700, Житомирська обл., Баранівський р-н, м. Баранівка, вул. Леніна, 20, 3-10-21
Веб-сторінка http://mrada-baranivka.gov.ua/
Міський голова Душко Анатолій Олександрович

Commons-logo.svg Баранівка у Вікісховищі

Бара́нівка — місто районного значення (до 2001 року селище міського типу), районний центр Баранівського району Житомирської області; 11.9 тис. меш. (2015). Містом протікає р. Случ

Демографія[ред.ред. код]

Таблиця демографії
1923 1959 1970 1989 2001 2006 2011 2015
1 784 6 183 10 546 12 638 12 584 12 326 12 128 11 918

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується 1565 р. Б. А. Ніконов відносить цей топонім до тих, що утворилися від імені перших поселенців (у цьому випадку на прізвище «Баран». Народний переказ виводить назву від найменування роду діяльності мешканців. З давніх-давен тут виготовляли посуд — декоративний, оздоблений прикрасами та кольоровою поливою, зокрема так звані баранці.[2]

У 1593 та 1618 р. Баранівку було зруйновано татарами.

У XVI—XVIII ст. — містечко Волинського воєводства у складі Речі Посполитої.

З 1793 р. — у складі Російської Імперії.

У 1802 році тут було побудовано фарфоровий завод на кошти братів Мізерів.

Наприкінці серпня 1920 р. радянські війська Першої конной армії вдерлися до Баранівки та влаштували погроми.[3]

У 1923 р. Баранівка стає районним центром.

У 1938 р. надано статус селища.

До 1941 року значну частку населення становили євреї. Баранівка була релігійним центром між Звягілєм та Полонним, завдяки цьому більшість євреїв селища були релігійними. Наприкінці XIX ст. почалася поступова міграція євреїв в інші, більш економічно привабливіші, міста, наприклад до Кам'яного Броду, де було розташовано фаянсовий завод Зусмана. Під час Другої Світової війни у Баранівці було створено єврейське гетто та почалися масові вбивства єврейського населення. 19 липня 1941 було розстріляно 74 єврея[3], 29 липня — 100, 24 августа — 180 євреїв[3].

У жовтні 1941 відбувся масовий розстріл євреїв, у листопаді всіх інших було зігнано у трудовий табір. 6 січня 1942 р. у Баранівці було розстріляно 594 євреїв з околишніх сіл[3].

17 травня 2001 р. Баранівці надано статус міста.

Міські підприємства[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

У місті працюють 12 промислових підприємств різних форм власності, понад 20 приватних фірм і три комунальні підприємства, які виробляють продукцію і надають різноманітні послуги.

Баранівка є центром виробництва фарфорової продукції. Також є харчова промисловість тощо.

Медицина[ред.ред. код]

  • Баранівська комунальна центральна районна лікарня (Дзержинського, 66)[4]
  • Баранівський центр первинної медико — санітарної допомоги (Дзержинського, 66)[4]
  • Баранівська районна державна лікарня ветеринарної медицини (Старченка, 11)

Відомі люди[ред.ред. код]

Тут народилися, жили і працювали кавалер трьох орденів Слави К. П. Тишик, генерал І. В. Степанюк, Герой Соціалістичної Праці В. Ю. Шморгун, учасник Олімпійських ігор-1980 О. В. Дем'янюк та багато інших.

У Жабориці (нині приєднана до Баранівки) знаходилась дача Косачів, де щоліта відпочивали малі Леся Українка з братом Михайликом. Саме тут на Случі, серед розлогих верб мріяла майбутня поетеса. Про цей факт Леся Українка писала матері в листі від 20 грудня 1911 року: «… А то ще я здавна тую Мавку в „умі держала“, ще з того часу, як ти в Жабориці мені щось про Мавок розказувала, як ми йшли якимось лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Зачарував мене сей образ на весь вік».

Під час Німецько-радянської війни у диверсійних операціях неодноразову участь брала зв'язкова бригади Ольга Сябрук. У серпні 1943 року гестапівці схопили Ольгу. Після нелюдських катувань її було страчено. Ольга Сябрук посмертно нагороджена орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. Її іменем названо Баранівську школу № 2 в якій відкрито музей Ольги Сябрук.

Відзначилися у боях з російськими окупантами

Пам'ятки та культура[ред.ред. код]

  • Костел
  • Музей фарфору.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
  2. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста. Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. Київ. Наукова думка. 1978.
  3. а б в г БАРАНОВКА
  4. а б Медичні установи Житомирської області
  5. Угода про партнерство
  6. База даних малих космічних тіл JPL: Баранівка (англ.). 

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.