Корець

Корець
Герб Корця	Прапор Корця
	Свято-Троїцький жіночий монастир
Основні дані
Країна	Україна
Область	Рівненська область
Район	Рівненський район
Громада	Корецька міська громада
Код КОАТУУ:	5623010100
Засноване	1100
Перша згадка	1150
Колишня назва	Корчеськ
Населення	▼ 7245 (01.01.2017)
Площа	6 км²
Поштові індекси	34700—34704
Телефонний код	+380-3651
Координати	50°37′02″ пн. ш. 27°09′39″ сх. д. / 50.61722° пн. ш. 27.16083° сх. д.Координати: 50°37′02″ пн. ш. 27°09′39″ сх. д. / 50.61722° пн. ш. 27.16083° сх. д.
Висота над рівнем моря	223 м
Водойма	р. Корчик
Назва мешканців	корча́нин, корча́нка, корча́ни
День міста	28 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Новоград-Волинський
До станції	33 км
До обл./респ. центру
- залізницею	148 км
- автошляхами	66 км
До Києва
- залізницею	244 км
- автошляхами	262 км
Міська влада
Адреса	Рівненська область, м. Корець, вулиця Київська, 69
Вебсторінка	Корецька міська рада
Міський голова	Дмитрук Людмила Миколаївна
Карта
	Корець
	Корець

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Корець (значення).

Ко́рець — в Україні, центр Корецької громади Рівненського району Рівненської області. До 2020 року центр Корецького району розташоване на річці Корчик, за 63 км від обласного центру міста Рівного; населення — 7 428 осіб; перша згадка — 1150 рік (як Корчеськ; Київський літопис). Місто Корець є населеним пунктом, занесеним до Списку історичних міст України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878 [Архівовано 10 лютого 2017 у Wayback Machine.].

За свої десять храмів, у тому числі й визначні пам'ятки сакрального зодчества, Корець подеколи називають «християнською Меккою».^[2]

З історії міста^[3][ред. | ред. код]

На території сучасного Корця знайдені археологічні залишки доби палеоліту пізнього, а поблизу міста — городища доби Київської Русі.

Перша літописна згадка про тутешнє поселення під назвою Корчеськ зроблена під 1150 роком.

Рештки Корецького замку

1380 територія сучасного Корця була передана великим князем литовським Ягайлом князеві Федору Острозькому. У 1386 році тут було збудовано замок і відведено в нове русло річки Корчик.

Від початку XV століття поселення переходить у володіння роду князів Корецьких. Після Люблінської унії (1569) — у складі Луцького повіту Волинського воєводства перебувало під владою Корони Польської. У XVI — середині XVII століттях Корець перетворюється на одне з найбільших міст Волині. У 1612—19 у ньому проживав Лаврентій Зизаній. Рід князів Корецьких перервався 1651 року. Їх володіння перейшли в спадок князям Чорторийським, які відтоді звалися Чорторийські-Корецькі. Протягом 2-ї половини XVII століття Корець декілька разів зазнавав великих ушкоджень, поступово прийшовши до занепаду.

Від 2-ї половини XVIII століття почалося пожвавлення розвитку Корця, зокрема, тут виникли мануфактури шкіряної, полотняної та суконної промисловості. 1788 року став до ладу порцеляно-фаянсовий завод.

Докладніше: Корецька порцеляна

Після вичерпання місцевих покладів каолінової глини 1831 року завод з виробництва порцеляно-фаянсу в Корці припинив своє існування.

Після 2-го поділу Польщі (1793) Корець перейшов під владу Російської імперії й отримав статус волосного центру Новоград-Волинського повіту Волинської губернії.

Після селянської реформи 1861 року Корець став значним торговельним і промисловим центром краю. 1887 року тут працювали пивоварний завод, 2 шкіряні заводи, суконна фабрика, 5 водяних та парових млинів, 12 разів на рік проходили великі ярмарки. У 1898 році споруджено цукровий завод.

Протягом української національно-визвольної революції 1917—1921 років Корець перебував у складі Української Народної Республіки та Української Держави.

Від 1920 Корець перебував у складі Польщі і мав статус адміністративного центру гміни Корець Рівненського повіту Волинського воєводства.

13 жовтня 1933 р. розпорядженням міністра внутрішніх справ місто збільшене за рахунок вилучення з Рівненського повіту села Заровє, частини передмістя Новий Корець і частини передмістя Юзефін та включення їх до міської гміни Корець^[4].

Від 1939 року Корець — у складі УРСР. У роки Німецько-радянської війни (1941—45) від липня 1941 року до січня 1944 року був окупований гітлерівськими військами. 21 травня 1942 року в містечковому гетто нацистськими військовими знищено 3220 євреїв^[5].

Корець був райцентром у 1940—62 роки. У 1966 році статус адміністративного центру району був відновлений.

З 1991 року Корець входить до складу незалежної України.

На честь міста один з провулків Житомира носить назву Корецький.

Населення[ред. | ред. код]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[6]:

Мова	Відсоток
українська	98,47 %
російська	1,31 %
молдовська	0,07 %
вірменська	0,05 %
білоруська	0,04 %
польська	0,04 %

Єврейська громада[ред. | ред. код]

Історично в Корці була велика єврейська громада [Архівовано 12 жовтня 2017 у Wayback Machine.]. У місті була заснована перша в Україні друкарня на івриті. Вона була заснована в 1776 році і працювала в період від 1776 по 1781 рік. Загалом було надруковано близько 20 книг.

До Голокосту тут жило понад 6 000 євреїв. У травні 1942 року в місті було створено гетто. Тисячі євреїв були вбиті через кілька днів після створення гетто, в один день. Гетто було ліквідовано у вересні 1942 року.

Транспорт[ред. | ред. код]

Околицею міста проходить автошлях E40 М06.

Культура і спорт[ред. | ред. код]

ФК «Радон» (Корець) у 2009

Головний культурний заклад у Корці, де відбуваються основні культурі заходи, — районний будинок культури

Від 2000 року в місті працює районний історичний музей.

Докладніше: Корецький історичний музей

Для всіх охочих в Корці відкриті бібліотеки, у тому числі й районна.

Футбольний клуб «Радон» з міста Корця бере участь в чемпіонаті області.

Спортивний клуб «Атлант» бере участь в чемпіонатах області, чемпіонатах району та чемпіонатах України з kyokushinkai karate.

У Корці виходить районна газета «Вісник Кореччини».

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

Корець відомий Свято-Троїцьким жіночим монастирем (17 ст.), замком князів Корецьких-Острозьких (15-18 ст.ст.) та палацом князів Корецьких.

Замок князів Корецьких-Острозьких[ред. | ред. код]

Докладніше: Корецький замок

Князь Острозький у 15 ст. спорудив дерев'яний замок, а волинський воєвода Богуш Корецький у першій половині 16 ст. укріпив його мурами. Регулярний, бастіонної системи замок із боку материка був оточений глибоким ровом, через який вів до фортеці підйомний міст. У 17—18 ст. замок суттєво перебудовували. Останню, найбільшу перебудову здійснили у 1780-ті рр. князі Чарторийські, у результаті чого замок був пристосований під княжий палац із модним на той час бароковим декором. Саме з того часу дійшли до нас залишки зовнішніх цегляних стін і чудовий арочний кам'яний міст. Частково збереглися й підземелля — обов'язкова багатофункціональна частина середньовічного замку. У 1832 році корецький замок спіткала пожежа, і відтоді його більше не відбудовували.

Свято-Троїцький жіночий монастир[ред. | ред. код]

Докладніше: Свято-Троїцький жіночий монастир (Корець)

Монастир був заснований 1620 року як францисканський кляштор. Тоді спорудили барокові костел та корпус келій.

Після політичних збурень 1830 року костел скасовують і переосвячують як Троїцьку церкву, а отже, з'являється потреба надати йому православних рис. Тому у другій половині XIX століття західний фасад колишнього костелу надбудовується дерев'яною баштою з високим шатром, а в східній частині над середнім нефом зводиться четверик з п'ятьма главами, непропорційно маленькими, порівняно з суцільним об'ємом храму.

Миколаївська церква

У 1863 весь кляштор передається Свято-Троїцькому монастирю.

На початку XX століття з'являються тепла Іоанно-Предтечинська церква і надбрамна дзвіниця, збудовані в російському «теремному» стилі.

Інші пам'ятки[ред. | ред. код]

Ще одним шедевром Корця є костел святого Антонія — пам'ятка архітектури 1533 року на території якого розташована також братська могила польських воїнів.

До історико-архітектурних пам'яток міста також належать:

Серед цікавих споруд міста належить відокремити «бджолиний храм» на пасіці Свято-Троїцького жіночого монастиря. За словами монахинь, «бджоли — чисті та працьовиті істоти, гідні мати свій храм».^[2]

Корецькі граніти (заказник)

Відомі люди[ред. | ред. код]

Уродженці[ред. | ред. код]

Гладкевич Надія Федорівна, український підприємець.
Олександр (Драбинко), архієрей ПЦУ.
Гаврилюк Анатолій Петрович (1989—2014) — прапорщик Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Євдокимов Ярослав Олександрович, співак (баритон), заслужений артист Російської Федерації, народний артист Білорусі.^[7].
Леванон Яків, єврейський музикант та композитор.
Ляшук Тарас Іванович (1986—2014) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Мосійчук Сергій Олександрович (1997—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Ярденко Катерина Іванівна (* 1946) — радянський і російський театральний діяч.

Поховані[ред. | ред. код]

Зизаній Лаврентій, мовознавець, священик, педагог.
Оленіна (Андро) Анна, кохана російського поета Олександра Пушкіна, адресат його віршів.
Терехова Раїса. Докладніше Могила Раїси Терехової.

Галерея[ред. | ред. код]

Корецька райдержадміністрація.
Районний будинок культури
У різних частинах колишнього палацу Горчицьких розташовані районний історичний музей і центральна районна бібліотека
Пам'ятник Шевченку у місті

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
↑ ^а ^б Р. Русанов — За чудесами!^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Головко В. В. Корець [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4., стор. 153—154
↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 października 1933 r. o zmianie granic miasta Korca w powiecie rówieńskim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Інститут історії України, 21 травня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 21 травня 2013.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 грудня 2018.
↑ Наші випускники. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 липня 2015.

Джерела[ред. | ред. код]

Вознюк Д. П. Корець / Ровенська область // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.1973.
Головко В. В. Корець [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4. — С. 153—154.
Котляр М. Ф. Корчеськ [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там само. — С. 201.
Панасенко О., Якубець Л. Корець і Кореччина: історія. — Луцьк, 2000. — 144 с.
Пероговский В. И. Корец и корецкие князья / «Волынские губернские ведомости», 1876. — № 79, 87—89, 94, 96.
Korzec, rus. Koreć // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 432. (пол.) — S. 432—433. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Корець [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 721-722. — 1000 екз.
Корець [Архівовано 20 серпня 2009 у Wayback Machine.] // Замки та храми України.
Корець [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.] // Архітектурні та природні пам'ятки України.
Корець // Наукове студентське товариство.
Корець [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Українське геральдичне товариство.
Корець [Архівовано 27 липня 2011 у Wayback Machine.] // Тут був Я.
Наші випускники [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.] // Вище професійне училище № 24 м. Корець.
Корець — місто, де муза Пушкіна опинилася поруч з Шевченком. [Архівовано 1 вересня 2018 у Wayback Machine.] // BBC Ukrainian

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[rusanov-2] а ^б Р. Русанов — За чудесами!^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[3] Головко В. В. Корець [Архівовано 16 січня 2015 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4., стор. 153—154

[4] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 13 października 1933 r. o zmianie granic miasta Korca w powiecie rówieńskim, województwie wołyńskiem. [Архівовано 8 листопада 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

[5] Інститут історії України, 21 травня. Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 21 травня 2013.

[розподіл_за_мовою-6] Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - 056 ДУБРОВИЦЬКИЙ РАЙОН, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 28 грудня 2018.

[7] Наші випускники. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 26 липня 2015.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

Корець

Зміст

З історії міста^[3][ред. | ред. код]