Курівці
 | Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. (липень 2016) |
| село Курівці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Тернопільська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1785 |
| Населення | 710 |
| Поштовий індекс | 47281 |
| Телефонний код | +380 3540 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°38′03″ пн. ш. 25°28′32″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 25.47556° сх. д.Координати: 49°38′03″ пн. ш. 25°28′32″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 25.47556° сх. д. |
| Водойми | річка Нестерівка |
| Відстань до обласного центру |
14 км |
| Відстань до районного центру |
14 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 46001,м. Тернопіль, вул. Листопадова, 5 |
| Карта | |
  Курівці | |
 Курівці | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Курівці́ — село в Україні, у Тернопільській міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Центр Куровецької сільської ради (до 2018). Залізнична станція.
Населення — 718 осіб (2003).
До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.
Розташування[ред. | ред. код]
Село розташоване на Західному Поділлі, простяглося у вузькій долині річки Нестерівка — лівої притоки Серета. Місцевість розташована в західній частині правобережного лісостепу на Волино-Подільському плато. Через село проходить залізничне сполучення Львів — Тернопіль.
Східна частина села, розложена на двох пагорбах, зветься «Зарваниця», західна — на великому пагорбі — має назву «Селяни». Третя частина Курівець (це своєрідний присілок і там, згідно з переказами, колись було село) має назву «Ценево». Ці три частини розмежовані яром («ровами») та річкою. Долина над Нестерівкою із закрутами річки, сіножатями та пасовиськами, лісосмугою при залізниці та Крутим Горбом надають привабливості околицям села.
Історія[ред. | ред. код]
Поблизу Курівців виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Відоме від XVI ст.
Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Є церква Вознесіння Господнього (2002, мур.). Збереглася дерев'яна церква Вознесіння 1858 [Архівовано 21 червня 2013 у Wayback Machine.].
Пам'ятник Тарасу Шевченку відкрито на подвір'ї школи у 1964 р. Його автор — відомий скульптор Володимир Лупійчук. Побудований на кошти, які зібрали вчителі школи та молодь села, виступаючи у навколишніх селах з постановкою п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля».[1].
Могила та пам'ятний знак полеглим за волю України — знаходиться поруч з церквою. Освячена 22 липня 1990 р., насипана на тому місці, де з 1941 р. була могила на честь Січових Стрільців. У післявоєнні роки могила була зрівняна з землею.
Пам'ятник односельчанам, які полягли у радянсько-німецький війні зведено у 1967 році, відновлення та реєстровано у 1995 році.
Пам'ятка на честь скасування панщини 3 травня 1848 р. Поставлена поруч зі старою школою на початку шкільного саду, біля гостинця. У післявоєнні роки була знята, але збережена (1996, відновлено).
Франкова липа. Знаходиться в центрі села, при дорозі. Саме тут жителі села 18 травня 1898 р зустрічали І. Франка. Липу огороджено, у 1991 році встановлено меморіальну таблицю.
Кімната — музей Миколи Бенцаля, видатного земляка, актора та режисера галицького театру відкрито 26 травня 1991 р. з нагоди 100 — річчя з дня народження артиста.
- Пам'ятне місце зустрічі селян з Іваном Франком та Лесем Мартовичем
щойновиявлена пам'ятка історії. Розташоване біля мосту через р. Золота Липа.
Пам'ятна плита виготовлена із каменю.
Розміри: 0,8х0,6 висота плити 0,55, площа 6,5 м2.[2]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (від 1997 — ім. М. Бенцаля) клуб, бібліотека, ФАП, музей М. Бенцаля, торговельний заклад.
Відомі люди[ред. | ред. код]
Народилися[ред. | ред. код]
- український актор і режисер Микола Гнатович Бенцаль,
- заслужений діяч науки і техніки України, доктор географічних наук, професор Олег Іванович Шаблій,
- вчений-епідеміолог Ярослав Алексевич,
- громадський діяч С. Загребельний,
- військовик Юрій Флиста[3],
- футболіст Юрій Соколовський.
Перебували[ред. | ред. код]
У травні 1898 році в село приїжджали Іван Франко і Лесь Мартович.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: Терно-граф, 2014. — С. 11.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- ↑ Флиста Юрій Зіновійович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 20 квітня 2024.
Література[ред. | ред. код]
- Кузьма О., Уніят В. Курівці / Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 291. — ISBN 966-528-199-2.
- Зборівщина: історія і сьогодення: Історико-краєзнавчий нарис / укл. М. Б. Бігус. — Тернопіль: Воля, 2008. — 480 с.
- Kurowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 933. (пол.). — S. 933. (пол.)
Електронні джерела[ред. | ред. код]
- Облікова картка села[недоступне посилання з липня 2019]
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |