Кіт Колман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кіт Колман
Ім'я при народженні англ. Kathleen Ferguson[1]
англ. Kathleen Blake Coleman
Народилася 1864[2][2], 1856[1] або 20 лютого 1856(1856-02-20)
Castleblakeneyd, Ірландія[1]
Померла 1915[1][2][…]
Гамільтон, Онтаріо, Канада
Країна  Канада
Діяльність журналістка
Членство Canadian Women's Press Clubd[1]

Кіт Колман (1856—1915) — це псевдонім ірландсько-канадської оглядачки газет Кетлін Блейк Колман. Колман була першою всесвітньо визнаною військовою кореспонденткою, що описувала Іспано-американську війну для «Торонто Мейл» (Toronto Mail) в 1898 році. Колман також була першим президентом Канадського жіночого клубу преси — організації жінок-журналісток.

Рання життя[ред. | ред. код]

Кетрін Фергюсон народилася в сім'ї фермера Патріка і Мері Фергюсон в Каслблейкни, графство Голуей в травні 1856 року[3]. Кетрін спершу вчилася при абатстві Лоретто в Ратфарнеме і потім закінчувала освіту в Бельгії[4]. Уже в дорослому віці Кетрін згадувала, як батьки вплинули на її любов до творчої діяльності; батько прищепив їй пристрасть до читання, а мати, яка була сліпою, навчила гри на декількох музичних інструментах. Сильний вплив на її інтелектуальне життя йшло від дядька Томаса Ніколаса Берка, домініканського священика, відомого ліберала й оратора, який навчив її релігійної і соціальної терпимості, що позначилося на її роботі журналіста.

Колман в юному віці вийшла заміж за Томаса Вілліса, багатого землевласника старше неї, під іменем Кетлін Блейк. У пари народилася дитина, яка померла у ранньому дитинстві, і Вілліс помер незабаром після цього. Шлюб був нещасливим, тому Колман не успадкувала нічого після свого чоловіка й емігрувала в Канаду молодою вдовою в 1884 році[5]. Там вона працювала секретарем, поки не вийшла заміж за свого начальника, Едварда Уоткінса[6]. Вона жила в Торонто і Уиннипеге, де у неї народилися двоє дітей (Тэди і Патрісія).

В 1889 році, після смерті Уоткінса, або більш імовірно, після їх розлучення, Колман спершу працювала прибиральницею, намагаючись таким чином забезпечити себе і своїх дітей, а потім почала писати статті для місцевих журналів, в основному «Суботня ніч Торонто» (Toronto's Saturday Night).

Журналістика[ред. | ред. код]

Кетлін Блейк Уоткінс переїхала в Торонто в 1890 році для того, щоб продовжувати журналістську діяльність: «Кіт з Мейл» була першою жінкою-журналісткою, відповідальною за свій розділ в канадській газеті. Потім її взяли на роботу в «Торонто Мейл», пізніше «Мейл енд Емпайр» (Mail and Empire). У 1890-х і початку 1900-х вона вела сторінку на сім колонок в «Торонто Мейл», яка називалася «Королівство жінок» (Woman's Kingdom) і публіковалася раз на тиждень. Вона почала писати статті на легші теми, типові для жіночих колонок того часу, як театральна критика, мода або рецепти, а в одній з найпопулярніших своїх статей давала поради закоханим. Вона виступала проти тверджень редакторів про те, що жінки цікавляться тільки домашнім господарством, модою та її колонкою порад, і наполягала на праві писати на інші теми, які також вважала цікавим для них: політика, бізнес, релігія і наука.

Її колонка була настільки відвертою, що привернула широку увагу читачів, включаючи прем'єр-міністра Канади Вілфріда Лор'є. Вона також висвітлювала такі теми, як соціальні реформи і проблеми жінок, вивчала проблеми домашнього насильства і поганих умов жіночої праці. Статті Колман розміщувалися в газетах по всій Канаді, де вона працювала до травня 1911 року.

Кетлін Блейк Уоткінс все частіше писала статті, що охоплювали теми основних новин, і незабаром стала одним із «зоряних» репортерів «Мейл». У 1891 році вона взяла інтерв'ю у відомої французької актриси Сари Бернар, яка виступала в Канаді. Колман була спеціальним кореспондентом для «Торонто Мейл» під час Всесвітньої виставки, Чикаго, 1893; Зимового ярмарку, Сан-Франциско, 1894; у Британській Вест-Індії, 1894; під час діамантового ювілею королеви Вікторії, Лондон, 1897. Її репутація зростала на міжнародному рівні, і в 1894 році американський довідник назвав її статті «блискучими» і зазначив, що ні одна жінка-журналіст і жодна людина, яка не досягла звання головного редактора, не мала такого впливу на престижність і поширення північноамериканських газет.

Освітлення Іспано-американської війни на Кубі[ред. | ред. код]

Під час Іспано-американської війни 1898 року, Кетлін Блейк висловила бажання поїхати на Кубу, щоб висвітлити фронтові події, і «Торонто Мейл» погодилася, сподіваючись таким чином отримати сенсаційний матеріал. Проте редактори Кетлін зобов'язували її писати тільки «теревені», як вона називала її, а не справжні новини з фронту, вважаючи це неприпустимим для жінки. Вона отримала право бути військовим журналістом від уряду США, ставши таким чином першою у світі жінкою — визнаним військовим кореспондентом.

Вона була уповноважена супроводжувати американські війська і рішуче виступала проти інших кореспондентів і військової влади, яким майже вдалося затримати її у Флориді. Блейк упиралася і прибула на Кубу в липні 1898 року, незадовго до кінця війни. Її розповіді про наслідки війни та її людські жертви стали вершиною її кар'єри журналіста і принесли їй всесвітню популярність. Під час дороги назад в Канаду, Кетлін зупинилася у Вашингтоні, де вона звернулася в Міжнародний союз жінок-журналістів.

Пізня кар'єра[ред. | ред. код]

Після повернення з Куби, Уоткінс вийшла заміж за Теобальда Колмана і переїхала в Коппер Кліфф, де її чоловік був лікарем в канадській мідній компанії. У 1901 Колмани переїхали в Гамільтон, Онтаріо.

У 1904 році, для боротьби з дискримінацією жінок-журналістів, вона допомогла створити Канадський жіночий клуб преси і була його першим президентом. Незважаючи на свою новаторську роботу як журналістки і активну письменницьку діяльність на тему прав жінок, Колман публічно засуджувала фемінізм і ідею жіночого права голосу до 1910 року. Багато інших жінок-журналістів, серед них її колега з «Мейл енд Емпайр», Кетрін Хейл (Амелія Бірз Уорнок), розглядали Колман як першопрохідника і зразок для наслідування, а суфражистки сподівалися, що вона стане активістом у питанні жіночого права голосу. Політична неоднозначність Колман частково виходила з позиції редакторів у «Торонто Мейл» і «Мейл енд Емпайр»; обидві газети різко виступали проти цього. Крім того, Колман не була впевнена, наскільки сильно жінки і «об'єктивні» журналісти повинні бути залучені в політику.

Колман також була поетесою і публікувала поетичні збірки[7].

Вона захворіла на пневмонію і померла 16 травня 1915 року в Гамільтоні, Онтаріо.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 222.
  2. ↑ а б в г д е Swartz A. Open Library — 2007.
  3. ↑ Biography – FERGUSON, CATHERINE, Kit Coleman – Volume XIV (1911-1920) – Dictionary of Canadian Biography. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 25 липня 2017.
  4. ↑ NWCI.ie, National Women's Council of Ireland |. Ella Hassett: Kit Coleman (1864 – 1915) Journalist, war correspondent. National Women's Council of Ireland | NWCI.ie' (en-ie) . Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 25 липня 2017.
  5. ↑ Kathleen Coleman. The Canadian Encyclopedia (англ.). Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 25 липня 2017.
  6. ↑ Kathleen Blake Coleman fonds. Архів оригіналу за 22 квітня 2014. Процитовано 25 липня 2017.
  7. ↑ Henry J. (Henry James) Morgan. {{{Заголовок}}}.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії.
Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кіт_Колман&oldid=37529355