Перейти до вмісту

Лавренчук Віталій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лавренчук Віталій Вікторович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження25 липня 1976(1976-07-25)
Грозний, ЧАССР
Смерть20 вересня 2014(2014-09-20) (38 років)
с. Водяне Донецька область
Alma MaterНаціональний університет оборони України
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битвиВійна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Віта́лій Ві́кторович Лавренчу́к — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині військовослужбовців.

У 1993 році Віталія зараховано до військового училища в місті Кам'янці-Подільському. У 1996-му він звільнився в запас, а через рік був призваний на військову службу за контрактом.

Згодом продовжив навчання на військово-інженерному факультеті при Кам'янець-Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 1998 році. Після отримання диплома Віталій був зарахований у розпорядження начальника Генерального Штабу Збройних Сил України.

Закінчив Національний університет оборони України у місті Києві.

16 вересня 2014 року досвідчений кадровий офіцер, підполковник Управління оперативного командування «Північ» Збройних Сил України Віталій Лавренчук був направлений до зони проведення антитерористичної операції у складі оперативної групи штабу антитерористичної операції в секторі «М» на території Донецької області.

Офіцер виконував завдання в зоні АТО з перших днів після її початку. Підполковник Віталій Лавренчук займався забезпеченням блокпостів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням.

Під час виконання інженерних робіт на одному з блокпостів наших військовиків обстріляли сепаратисти з мінометів. Тоді кілька бійців зазнали поранень, а підполковника вбито на місці 20 вересня 2014 року.

У Віталія залишилися дружина та двоє дітей — 11-річна донька та однорічний син, яких він не встиг перевезти до нового місця своєї служби в місто Рівне.

Поховали підполковника 24 вересня 2014 р. в селі Малий Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельниччини, де проживають його батьки.

Нагороди

[ред. | ред. код]

15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Джерела та література

[ред. | ред. код]