Лавренчук Віталій Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лавренчук Віталій Вікторович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Lavrenchukbig.jpg
Загальна інформація
Народження 25 липня 1976(1976-07-25)
Грозний, ЧАССР
Смерть 20 вересня 2014(2014-09-20) (38 років)
с. Водяне Донецька область
Alma Mater Національний університет оборони України
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування Територіальне управління «Північ».jpg
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Лавренчук Віталій Вікторович — підполковник Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у родині військовослужбовців.

У 1993 році Віталія було зараховано до військового училища в місті Кам'янець-Подільському. У 1996-му він звільнився в запас, а через рік був призваний на військову службу за контрактом.

Згодом продовжив навчання на військово-інженерному факультеті при Кам'янець-Подільському державному аграрно-технічному університеті, який закінчив у 1998 році. Після отримання диплома Віталій був зарахований у розпорядження начальника Генерального Штабу Збройних Сил України.

Закінчив Національний університет оборони України у місті Києві.

16 вересня 2014 року високо досвідчений кадровий офіцер, підполковник Управління оперативного командування «Північ» Збройних Сил України Віталій Лавренчук був направлений до зони проведення антитерористичної операції у складі оперативної групи штабу антитерористичної операції в секторі «М» на території Донецької області.

Офіцер виконував завдання в зоні АТО з перших днів після її початку. Підполковник Віталій Лавренчук займався забезпеченням блок-постів, опорних пунктів і базових таборів інженерним обладнанням.

Під час виконання інженерних робіт на одному з блок-постів наших військових обстріляли сепаратисти з мінометів. В результаті кілька бійців зазнали поранень, а підполковника було вбито на місці 20 вересня 2014 року.

У Віталія залишилась дружина та двоє дітей – 11-річна донька та однорічний син, яких він не встиг перевезти до нового місця своєї служби в місто Рівне.

Поховали підполковника 24 вересня 2014 р. в селі Малий Вишнопіль Старокостянтинівського району Хмельниччини, де проживають його батьки.

Нагороди[ред. | ред. код]

15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Джерела та література[ред. | ред. код]