Лармор (місячний кратер)
| Ла́рмор | |
|---|---|
 Світлина із зонда «Клементина» | |
| Координати | 31°51′00″ пн. ш. 179°40′12″ зх. д. / 31.850000000027780089340013° пн. ш. 179.67000000002775550° зх. д. |
| Діаметр | 99,5 км |
| Глибина | 2,848 км |
| Довгота ранкового термінатора |
180° |
| Епонім | Джозеф Лармор |
| Рік затвердження | 1970 |
  Ла́рмор | |
Кра́тер Ла́рмор (лат. Larmor) — великий стародавній метеоритний кратер у північній півкулі зворотного боку Місяця. Назва присвоєна на честь ірландського фізика і математика Джозефа Лармора (1857—1942) та затверджена Міжнародним астрономічним союзом у 1970 році. Утворення кратера відбулось у нектарському періоді[1].
Опис кратера[ред. | ред. код]
Найближчими сусідами кратера є Шайн[en] на заході; кратер Шампольйон[en] на північному заході; кратер Мур[en] на півночі північному сході; кратер Парсонс на північному сході; кратер Фіцджеральд на південному сході; кратер Данте[en] на півдні і кратер Фрейндліх[en] на південному заході[3]. Селенографічні координати центра кратера 31°51′ пн. ш. 179°40′ зх. д. / 31.85° пн. ш. 179.67° зх. д., діаметр 99,5 км[4], глибина 2,8 км[1].
Кратер Лармор має полігональну форму і є помірно зруйнованим. Вал кратера має чітко окреслену крайку, північна частина вала перекрита сателітним кратером Лармор Z (див. нижче), внутрішній схил зберіг залишки терасоподібної структури, ширина внутрішнього схилу є дещо більшою у південній частині. Висота вала над навколишньою місцевістю досягає 1460 м[1], об'єм кратера становить приблизно 9200 км³[1]. Дно чаші є порівняно рівним, у центрі чаші розташоване скупчення невисоких пагорбів.
Сателітні кратери[ред. | ред. код]
| Лармор | Координати | Діаметр, км |
|---|---|---|
| K | 29°49′ пн. ш. 178°58′ зх. д. / 29.82° пн. ш. 178.96° зх. д. | 23,4 |
| Q | 28°40′ пн. ш. 176°19′ зх. д. / 28.67° пн. ш. 176.32° зх. д. | 23,0 |
| W | 33°44′ пн. ш. 177°41′ зх. д. / 33.74° пн. ш. 177.69° зх. д. | 30,3 |
| Z | 33°35′ пн. ш. 179°33′ зх. д. / 33.58° пн. ш. 179.55° зх. д. | 49,4 |
- Сателітний кратер Лармор Q має систему променів, що спрямовані в основному у північному та південно-східному напрямках. Біля підніжжя внутрішнього схилу кратера знаходяться масивні завали зруйнованих порід.
- Утворення сателітного кратера Лармор Z відбулось у пізньоімбрійському періоді[1].
Див. також[ред. | ред. код]
- Список кратерів на Місяці
- Місячний кратер
- Морфологічний каталог кратерів Місяця
- Планетна номенклатура
- Селенографія
- Селенологія
- Пізнє важке бомбардування
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Lunar Impact Crater Database. Losiak A., Kohout T., O’Sulllivan K., Thaisen K., Weider S. (Lunar and Planetary Institute, Lunar Exploration Intern Program, 2009); updated by Öhman T. in 2011. Archived page.
- ↑ Карта зворотного боку Місяця (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 27 грудня 2016. Процитовано 7 січня 2020.
- ↑ Кратер Лармор на мапі LAC-50 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 5 травня 2012. Процитовано 7 січня 2020.
- ↑ Довідник Міжнародного Астрономічного Союзу [Архівовано 9 серпня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лармор (місячний кратер) |
- Кратер Лармор [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Цифровий фотографічний атлас Місяця (англ.)
- Andersson, L.E., and E.A. Whitaker, NASA Catalogue of Lunar Nomenclature, NASA Reference Publication 1097, October 1982. [Архівовано 6 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
- Вигляд сателітного кратера Larmor Q [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] з борту Lunar Reconnaissance Orbiter