Лафаєтт Лік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лафаєтт Лік
Lafayette Leake.jpg
Лафаєтт Лік у Парижі (Франція), 1978
Основна інформація
Повне ім'я Елліс Лік
Дата народження 1 червня 1919(1919-06-01)
Місце народження Вайнона, Міссурі
Дата смерті 14 серпня 1990(1990-08-14)
Місце смерті Чикаго, Іллінойс
Роки активності 1950-ті—1970-ті
Країна США
Професія музикант
Інструменти фортепіано, вокал
Жанр блюз
Лейбли Black & Blue, Blue Phoenix

Лафає́тт Лік (англ. Lafayette Leake), спражнє ім'я Е́лліс Лік (англ. Ellis Leake; 1 червня 1919, Вайнона, Міссурі — 14 серпня 1990, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий піаніст.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 червня 1919 (за іншими даними 4 червня 1916 та 1920) року Вайноні, штат Міссурі. Син Вільяма С. і Саванни Лік.

У 1951 році замінив Леонарда «Бебі Ду» Кастона у гурті Віллі Діксона Big Three Trio; завдяки Діксону став сесійним музикантом на чиказькому лейблі Chess. Грав на фортепіано на альбомі Чака Беррі One Dozen Berrys, що вийшов 1958 року на Chess. На альбомі Chuck Berry Is on Top (1959) саме він виконав на фортепіано партію у пісні «Johnny B. Goode». Брав участь в багатьох сесіях Chess в 1950-х—1970-х роках, акомпанував Сонні Бою Вільямсону («Keep It to Yourself»), Отісу Рашу («So Many Roads, So Many Trains»), Джуніору Веллсу («Little by Little»), Хауліну Вульфу («Three Hundred Pounds Of Joy», «Built For Comfort», «Hidden Charms»), Біллі Бою Арнольду (альбом More Blues on the South Side), Джону Лі Гукеру (альбом The Real Folk Blues) Бадді Гаю, Коко Тейлор і Літтлу Волтеру («Confessin' the Blues»).

У 1962 році записувався сольно на невеликому лейблі Val. Працював з Джонні Янгом і Волтером Гортоном (1967), Меджиком Семом (1968), Джиммі Докінсом (1969), Віллі Діксоном (1970), Чарлі Масселвайтом (1974). У 1978 році записав у Франції дебютний в якості соліста альбом Feel So Blue на лейблі Black & Blue. Записувася з Джоном Літтлджоном (1978). У 1983 році вийшов його альбом Big Piano Man на французькому лейблі Blue Phoenix.

Впав в діабетичну кому у себе вдома на декілька днів, після чого був поміщений в лікарню округу Кук в Чикаго, де помер 14 серпня 1990 року.

Дискографія[ред.ред. код]

  • Feel So Blue (Black & Blue, 1978)
  • Big Piano Man (Blue Phoenix, 1983)

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]