Лебединський краєзнавчий музей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лебединський районний краєзнавчий музей Pictogram infobox palace.png
Тип музей
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна,
Сумська область, м. Лебедин, вулиця Тараса Шевченка, 37
Засновано 1996
Фонд понад 10 тис. експонатів
Директор Чхайло Олександра Іванівна

Лебединський краєзнавчий музей у Вікісховищі?

Лебединський краєзнавчий музей — районний краєзнавчий музей у місті Лебедин Сумської області, культурно-освітній заклад міста та району, що розповідає про історико-культурний та соціально-економічний розвиток Лебединщини. Він розташований у пристосованому приміщенні за адресою вул. Тараса Шевченка, буд. 37, м. Лебедин — 42200 (Сумська область, Україна). Має близько 10 тисяч експонатів — пам'яток і предметів історії, археології, природознавства, етнографії і культури.

Історія[ред. | ред. код]

Лебединський районний краєзнавчий музей було створено в 1996 році на базі громадського музею історії Лебединщини і в 1997 році він стає самостійним закладом, який підпорядкований відділу культури і туризму Лебединської районної державної адміністрації.

Музей розташований в історичній будівлі, що є і пам'яткою архітектури XIX століття, яка побудована у 1820 році. Спочатку це був сторожовий пост на окраїні міста Лебедина, в якому знаходилися жандарми, городничі, урядники, а з 1865 року — будинок для приїжджих. Згодом у ньому облаштовується гуртожиток чоловічої гімназії, потім музичний корпус педагогічного училища. Певний час він використовувався як склад торгової мережі. І у 1996 році, ця споруда знайшла своє нове призначення — районний краєзнавчий музей.

Приміщення, експозиція[ред. | ред. код]

Сьогодні в музеї, площею близько 550 квадратних метрів, розміщено понад десять тисяч експонатів. Двоповерхова будівля музею поділена на зали, кожен з яких розповідає про перебування первісних людей на території краю, його заселення, значимі для нього історичні події, культурний, економічний та промисловий розвиток, видатних особистостей Лебединщини та відомих українських діячів, які у різний час відвідували край.

У першому залі бачимо експонати, які розповідають про заселення Лебединщини, визначні історичні події краю, його економічний та промисловий розвиток від епохи пізнього палеоліту і до наших днів. Тут знаходяться матеріали, пов'язані з Новотроїцьким городищем, рештки мамонта, що були знайдені у 1963 р. під час будівництва автовокзалу м. Лебедин.

В окремому залі знаходяться посуд та інші особисті речі з маєтку графа Капніста, які розповідають нам про події та побут XIX—XX століть.

Також у музеї зберігаються матеріали, які свідчать про перебування Т. Г. Шевченка на Лебединщині у 1859 році. На сьогодні спадщина Лебединського краєзнавчого музею налічує близько 200 примірників шевченкіани.

Особливе місце в музеї займає експозиція «Лебединщина в період Великої Вітчизняної війни». Тут знаходяться фотографії та документи про підпільницький рух на Лебединщині в період німецько-фашистської окупації, лебединців, які воювали на фронтах Другої світової війни, зокрема, тих, що брали участь у штурмі Берліна, про кавалерів ордена Слави, Героїв Радянського Союзу, серед яких двічі Герой Радянського Союзу, маршал бронетанкових військ СРСР П. С. Рибалко, а також про почесних громадян цього краю — двічі Героя Радянського Союзу генерала В. С. Петрова, Героя Радянського Союзу генерал-лейтенанта І.М.Русіянова та генерала О.В.Чапаєва, які звільняли Лебединський край від фашистської окупації.

Також в музеї створена експозиція «Під чорним тавром», де розміщені документальні матеріали, листівки, довідки, фотоматеріали про Голодомор на Сумщині 1932—1933 років.

Окремий зал присвячений музичній спадщині Лебединщини. В ньому знаходяться матеріали, які розповідають про життя та творчий доробок відомих музикантів уродженців Лебединського краю, зокрема композитора та фольклориста О. І. Стеблянка, відомого в усьому світі оперного співака І. Н. Стешенка, оперного та камерного співака Б. Р. Гмирі, а також про славетного російського піаніста С. В. Рахманінова, який в травні-серпні 1893 року перебував в Лебедині.

У залі «Лебединщина: вчора, сьогодні, завтра» можна побачити галерею портретів одинадцяти Героїв Соціалістичної Праці Лебединщини М. Х. Савченко, яка була удостоєна цього звання двічі.

Галерея[ред. | ред. код]

Сьогодення[ред. | ред. код]

Музей постійно проводить роботу з оновлення й розширення своїх експозицій. На сьогодні в ньому представлені і роботи самодіяльних художників, майстрів Лебединщини, і виставки дитячих робіт.

Нова експозиція присвячена «Видатним особистостям краю», розповідає про відомих діячів сьогодення, що мешкають на Лебединщині. Серед них: Анатолій Васильович Онайко — голова СТОВ «Перемога», Микола Григорович Макаренко — голова селищної ради міста Симеїза, Микола Єгорович Шумило — доктор юридичних наук професор, викладач Академії Служби Безпеки України, Олексій Андрійович Прокопенко — академік Української Академії наук національного прогресу, Борис Андрійович Руденко — поет, прозаїк, критик та інші.

Також в музеї наявні й матеріали, що дають інформацію про історію та розвиток міськрайонної газети «Життя Лебединщини», з'явивилася експозиція «Лебединщина спортивна», в якій представлені фото 23 видатних спортсменів-лебединців, серед яких чемпіони світу, Європи, призери Олімпійських Ігор: Л.Приходько, Л.Солоха, М.Смага, В.Савон, О.Терещенко, В.Харченко, М.Фігура та інші.

Нещодавно була створена експозиція «Туристична Лебединщина», яка представляє матеріали про чотири маршрути сільського зеленого туризму краю: «Михайлівська цілина», «Шелехівське озеро», «Т. Г. Шевченко на Лебединщині» та «П. С. Рибалко — маршал бронетанкових військ двічі Герой Радянського Союзу».

Щороку фонди Лебединського краєзнавчого музею поповнюються новими експонатами.

При музеї діють центр туристичної інформації та гурток «Юні краєзнавці», метою якого є збір та опрацювання інформації про історичне минуле краю, її оформлення в альбоми, а також проведення екскурсій на основі використання зібраних матеріалів.

Директори[ред. | ред. код]

До 2009 — Безкоровайний Василь Валентинович

З 2009 — Чхайло Олександра Іванівна

Джерела і посилання[ред. | ред. код]