Сумська область

Сумська область
Герб Сумської області	Прапор Сумської області
Основні дані
Прізвисько:	Сумщина, Сіверщина
Країна:	Україна
Утворена:	10 січня 1939 року
Код КАТОТТГ:	UA59000000000057109
Населення:	1 094 284
Площа:	23834 км²
Густота населення:	43,86 осіб/км²
Телефонні коди:	+380-542
Обласний центр:	Суми
Райони:	5
Громади:
Міста: обласного значення районного значення	7 8
Райони в містах:	2
Смт:	20
Села:	1434
Селища:	57
Селищні ради:	20
Сільські ради:	384
Номери автомобілів:	BM, HM
Інтернет-домени:	sumy.ua; sm.ua
Обласна влада
Рада:	Сумська обласна рада
Голова ради:	Федорченко Віктор Михайлович
Голова ОДА:	Живицький Дмитро Олексійович
Вебсторінка:	Сумська ОДА, Сумська облрада
Адреса:	40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2
Мапа
Сумська область у Вікісховищі

Су́мська́ о́бласть — область у північно-східній частині України; охоплює частини Середньоруської височини та Придніпровської низовини. Утворена 10 січня 1939 року. Центр — місто Суми.

Площа 23,8 тис. км², населення — 1164,6 тис. мешканців, у тому ч. 783 978 (66,7 %), міського і 380 641 сільського на 1 жовтня 2010 року (1975 — 1452 000 мешканців, у тому числі 696 тис. міського і 756 000 сільського). Нац. склад за переписом 2001: українців — 88,8 %, росіян — 9,4 %, інші — 1,8 %. 15 міст, 20 смт, 1 721 сіл. населених пунктів; 18 районів, 346 сільрад.

Географія

Сумська область розташована у північно-східній частині Лівобережної України. Найвища точка області — 246,2 м над рівнем моря.

На півночі та сході область межує із Брянською, Курською та Білгородською областями Російської Федерації — довжина державного кордону з Російською Федерацією 298 км. На кордоні розташовані три пункти пропуску залізничного транспорту (Волфіне, Пушкарне, Зернове) та п'ять — автомобільного (Бачівськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).

Областю проходять декілька транспортних коридорів: E38/

На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центра до Києва 350 км.

Північна частина області лежить у межах Новгород-Сіверського Полісся, південна — належить до лісостепової зони.

Річки Сумської області належать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Найзначніші з них — Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. У долинах річок — численні озера-стариці і болота; багато штучних ставків.

Природа

Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо не спекотне. Середня температура липня +19 °C, січня −7,5 °C. Максимум опадів випадає влітку у вигляді дощів. Середньорічна їх кількість становить від 550 до 700 мм.

Природно-рекреаційний потенціал області значний: лісами та чагарниками зайнято 17 % території. У північних районах переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), у центральних районах — острівні ліси (липа, клен, ясен), трапляються дубові гаї. За винятком ділянки цілинного степу «Михайлівська цілина» (входить до Українського степового заповідника), усі степові простори розорані. Баси — кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 7 км від Сум на великому масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. На території області розташовано багато об'єктів і територій природно-заповідного фонду, як от «Михайлівська цілина», заказники, дендропарк, заповідні урочища. (Див. також Лісові ресурси Сумської області).

Історія

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. В V-III тис. до н. е. територія області була заселена мисливсько-рибальськими племенами. З кінця ІІІ початку І тис. до н. е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено понад 70 городищ, поселень та курганних могильників.

Ювілейна монета НБУ присвячена Сумській області

Починаючи з перших століть до н. е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов'янські племена. В VII—X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сіверян. Тривалий процес соціально-економічного розвитку східних слов'ян зумовив формування феодальних відносин і утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі, про велич і могутність якої Михайло Грушевський писав: «На кінець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало — не тільки українські, а й інші, аж під теперішній Петербург та Москву».

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, незважаючи на постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. Територія Сумщини була ареною запеклих міжкнязівських війн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальні міжусобиці, половці посилили натиск на руські землі. Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам'ятку Київської Русі — «Слово о полку Ігоревім».

На початку 20-х років XIII ст. зі сходу насунули монголо-татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана Хмельницького існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Конотопська битва

Землями Сумщини проходило військо гетьмана Івана Виговського. Саме тут, під Конотопом, відбулась знаменита Конотопська битва, в якій українська армія перемогла російську. В 1708–1709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I. Трагедія народу полягає в тому, що частина громадян підтримала гетьмана, інші — царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебедині були страчені прибічники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено маніфест із засудженням Мазепи. Після руйнування гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.

Після скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765 р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно-територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком короткого періоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову відродилась українська державність, — тоталітарної радянської соціалістичної держави.

З другої чверті XIX ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт за кількістю розташованих на його території заводів займав друге місце в Україні, а Суми називали цукровою столицею. В створеному в 1897 році цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини — Харитоненку i Терещенку.

Сумська область створена 10 січня 1939. До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).

У 2020 році в результаті територіальної реформи в області було укрупнено райони, із 18 районів було створено 5 крупніших районів.

Адміністративно-територіальний устрій

Загальна інформація

Адміністративний центр області — місто Суми.

У складі області:

• районів — 5;
• районів у містах — 2;
• населених пунктів — 1493, в тому числі:
  • міського типу — 35, в тому числі:
    • міст — 15, в тому числі:
      • міст обласного значення — 7;
      • міст районного значення — 8;
    • селищ міського типу — 20;
  • сільського типу — 1458, в тому числі:
    • сіл — 1403;
    • селищ — 55.

У системі місцевого самоврядування:

• районних рад — 18;
• міських рад — 15;
• селищних рад — 20;
• сільських рад — 384.

Райони

№	Назва	Адм. центр	Адм. устрій
1	Конотопський	м. Конотоп	Адм. устрій
2	Охтирський	м. Охтирка	Адм. устрій
3	Роменський	м. Ромни	Адм. устрій
4	Сумський	м. Суми	Адм. устрій
5	Шосткинський	м. Шостка	Адм. устрій

Міста обласного значення

• Суми
• Глухів
• Конотоп
• Лебедин
• Охтирка
• Ромни
• Шостка

Райони у містах

№	Район	Входження
1	Зарічний	м. Суми
2	Ковпаківський	м. Суми

Демографія

Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Сумської області за переписом 2001 р.

Найбільші населені пункти

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,0 тисяч за даними Держкомстату (2017)

Суми ▼265,6 Путивль ▼15,8 Конотоп ▼87,6 Буринь ▼8,8 Шостка ▼76,6 Краснопілля ▼8,2 Охтирка ▼48,5 Ворожба ▼7,1 Ромни ▼40,5 Середина-Буда ▬7,1 Глухів ▼33,5 Вороніж ▼7,0 Лебедин ▼25,5 Свеса ▼6,6 Кролевець ▼23,2 Недригайлів ▼5,5 Тростянець ▼20,6 Степанівка ▬5,5 Білопілля ▼16,4 Липова Долина ▼5,2

Національний склад

Національний склад населення Сумської області станом на 2001 рік:

№	Національність	Кількість осіб	%
1	Українці	1 152 034	88,84 %
2	Росіяни	121 655	9,38 %
3	Білоруси	4 320	0,33 %
4	Цигани	1 377	0,11 %
5	Вірмени	1 183	0,09 %
6	Молдовани	778	0,06 %
7	Євреї	762	0,06 %
8	Азербайджанці	569	0,04 %
9	Татари	435	0,03 %
10	Грузини	424	0,03 %
11	Інші	13 226	1,02 %
	Разом	1 296 763	100,00 %

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 77,8 злочинів, з них 31,2 тяжких та особливо тяжких.

Цікаві факти

• На території області знаходиться 13 лижних баз, тоді як на Івано-Франківщині — лише 6.
• Саме Сумщина дала найбільше призерів Зимових Олімпійських ігор та Чемпіонатів світу з біатлону.

Особистості, уродженці

• Адамцевич Євген Олександрович (1 січня 1904, Солониця (тепер Лубенський район, Полтавська область) — 19 листопада 1972, Бахчисарай) — сліпий бандурист, віртуозний виконавець українських народних історичних пісень, автор «Запорозького маршу».
• Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (справжнє прізвище: Давидов; 5 серпня 1899, Засулля — 8 травня 1984, Київ) — український письменник, перекладач.
• Багряний Іван Павлович (1906, Охтирка — 1963, Новий Ульм, ФРН) — український поет, прозаїк, публіцист, політичний діяч.
• Безпалий Гнат Іванович — член Української Центральної Ради.
• Березовський Максим Созонтович (1745⁣ — ⁣1777) — український композитор, диригент, співак.
• Білинник Петро Сергійович (14 жовтня 1906, Охтирка — 14 жовтня 1998, Київ) — український радянський оперний і камерний співак (ліричний тенор).
• Бортнянський Дмитро Степанович (1751⁣ — ⁣1825) — український композитор, співак і диригент.
• Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович); (31 жовтня (13 листопада) 1889, хутір Чечва, Полтавська губернія, нині Охтирський район Сумської області — 28 вересня 1956, Київ) — український письменник, новеліст, класик сатиричної прози ХХ ст.
• Гусєв Олег Анатолійович (нар. 1983) — український футболіст, гравець збірної України з футболу.
• Гмиря Борис Романович (1903, Лебедин — 1969, Київ) — український оперний і камерний співак (бас).
• Довгий Іван Григорович (1889 — 1937) — член Української Центральної Ради.
• Заболотний Іван Петрович (нар. 1949) — український хоровий диригент, Заслужений діяч мистецтв України, професор.
• Зубрилова (Огурцова) Олена Миколаївна (25 лютого 1973, Шостка) — українська та білоруська біатлоністка.
• Йоффе Абрам Федорович (29 жовтня 1880, Ромни — 14 жовтня 1960, Ленінград) — російський і радянський фізик, знаний як «батько радянської фізики», академік (1920), віце-президент АН СРСР (1926–1929; 1942–1945).
• Коломієць Олександр Павлович (1885 — 1938) — член Української Центральної Ради.
• Куц Володимир Петрович (1927, Олексине — 1975, Москва) — радянський легкоатлет-стаєр 1950-х років, дворазовий олімпійський чемпіон 1956 року у бігу на 5 та 10 км, заслужений майстер спорту СРСР (1954).
• Макаренко Антон Семенович (1 (13) березня 1888, Білопілля — 1 квітня 1939, Голіцино) — російський радянський письменник та педагог, один із засновників системи дитячо-підліткового виховання.
• Мірний Іван Іванович (* 30 серпня 1872, Самотоївка — † 17 березня 1937, Прага) — український громадсько-політичний і державний діяч, член делегації УНР на Паризькій мирній конференції.
• Мірошниченко Ігор Михайлович (1976; Лебедин) — український спортивний журналіст та політик, телеведучий, член ВО «Свобода».
• Мовчан Єгор Хомич ((1 травня) 1898, с. Велика Писарівка, тепер смт Сумської області — †22 листопада 1968, Київ) — український кобзар.
• Мойсеєнко Федір Петрович (1754, Лебедин — 1781, Москва) — перший український мінералог.
• Михайличенко Олег Володимирович (нар. 1952) — український педагог, доктор педагогічних наук, професор.
• Мурашко Микола Іванович (1844, Глухів — 1909, Буча) — український художник і педагог.
• Роговцева Ада Миколаївна (1937, Глухів) — українська акторка театру та кіно.
• Розумовський Андрій Кирилович (1752—1836) — граф, пізніше князь, дипломат.
• Сулизь Панас Харитонович («Батуринець») (1890—1944) — член Української Центральної Ради.
• Тимошенко Степан Прокопович (23 грудня 1878, с.Шпотівка — 29 травня 1972, Вупперталь, ФРН) — вчений у галузі механіки.
• Тищенко Костянтин Миколайович (1941, Глухів) — український мовознавець, педагог, перекладач.
• Стреляний Анатолій Іванович (1939, Харків) — письменник, сценарист і прозаїк, публіцист, співробітник Радіо «Свобода» (передача «Ваши письма»). Лауреат Державної премії СРСР (1989, фільм «Архангельський мужик»). Проживає в Сумській області, в селі Рябина.
• Федорко Василь Омельянович (2 серпня 1892 — 15 травня 1977) — діяч української діаспори.
• Ханенко Варвара Ніколівна (у дівоцтві Терещенко; 1852, Глухів — 1922, Київ) — українська колекціонерка, меценатка.
• Хвильовий Микола (13 грудня 1893, Тростянець — †13 травня 1933, Харків) — український прозаїк, поет, публіцист, один з основоположників пореволюційної української прози.
• Василь Михайлович Чечвянський (Губе́нко) (1888—1937) — письменник-гуморист родом з Полтавщини, старший брат Остапа Вишні, довголітній співредактор і секретар журналу «Червоний Перець»; член літературних організацій «Плуг» і ВУСПП; друкуватися почав на поч. 1920-х pp.
• Чечулін Дмитро Миколайович (1901, Шостка — 1981, Москва) — радянський архітектор, головний архітектор Москви (1945–1949).
• Шкловський Йосип Самуїлович (1916, Глухів — 1985, Москва) — видатний радянський астрофізик, член-кореспондент АН СРСР.
• Щоголев Яків Іванович (5 листопада 1824, Охтирка — 8 червня 1898) — український поет, представник українського романтизму.
• Ющенко Віктор Андрійович (* 1954) — український політик, 3-й Президент України.
• Ющенко Павло — український військовик, лицар Золотого хреста бойової заслуги 1 клясу.
• Яременко Василь Сергійович (1895, Рогинці — 1976) — український актор.
• Ярославський Петро Антонович (1750, Охтирка — після 1810) — перший харківський професійний архітектор.

Пам'ятки

• Пам'ятки історії Сумського району
• Пам'ятки архітектури Сумського району
• Пам'ятки монументального мистецтва Сумського району

Сусідні області

• Полтавська область
• Харківська область
• Чернігівська область

Див. також

• Сумська обласна рада
• Сумська обласна державна адміністрація

Література

• Верменич Я. В. Сумська область // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 903. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Нарис історії Сумщини: Посіб. з іст. рідного краю для шк. серед. спец. і вищ. учбових закладів / Б. Л. Корогод, Г. І. Корогод. —Суми: Козацький вал, 1999—2000.

Вип.1: З найдавніших часів до середини XVII ст. — 1999. — 94 с.

Вип.2: Від середини XVII до кінця XVIII ст. — 2000. — 154 с.

• П‘ятдесят рідкісних рослин Сумщини : атлас-довідник / С. М. Панченко, В. Ю. Іванець. – Чернівці : Друк Арт, 2019. – 64 с. – ISBN 617-7465-72-9.
• Скакун В. Літературна Сумщина. — К.: Муз. Україна, 1995. — 256 с.: іл. 
• Слобожанщина. Письменники Сумщини : хрестоматія. Вип. 20 / [редкол.: О. Вертіль (голова) та ін.]. – Суми : Мрія-1, 2016. – 336 с. – ISBN 966-566-657-8.
• Сумщина олімпійська: "Citius, Altius, Fortius!" / О. В. Вертіль. – Суми : Мрія, 2019. – 192 с. – ISBN 966-473-260-1.
• Сумщина. Велика спадщина. Краєзнавство / за заг. ред. О. Корнієнко; авт.-упоряд. : О. І. Кисельов, О. М. Корнієнко. – Суми : Університет. кн., 2019. – 384 с.
• Краєзнавство Сумщини в контексті вивчення історичної, духовної і культурної спадщини регіону : зб. матеріалів обласної наук.-краєзнавчої конф. з он-лайн зв’язком 19 квітня 2018 р., м. Суми / уклад. О. М. Малиш. — Суми : Триторія, 2018. — 92 с. ISBN 978-966-97774-7-8 (http://ounb.sumy.ua/publish/2018/krs.pdf)

Посилання

• Сумська обласна державна адміністрація.
• Сумська обласна рада.
• Інтерактивна карта області.
• Урядовий портал України: Сумська область — інформаційна картка.
• НДІ пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України «Спадщина».
• Фото регіонів: Сумська область.
• Ветеринарія Сум і Сумської області
• Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР»