Левицький Анатоль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатоль Левицький
Народився 4 квітня 1841(1841-04-04)
с. Присівці, нині Зборівського району
Помер 25 квітня 1899(1899-04-25) (58 років)
м. Краків
Поховання Раковицький цвинтар
Громадянство Австрійська імперія Австрійська імперіяАвстро-Угорщина Австро-Угорщина
Національність українець
Діяльність історик, педагог
Галузь історія[1] і Медієвістика[1]
Відомий завдяки поляк українського походження
Alma mater Львівський університет
Знання мов польська[1]
Заклад Ягайлонський університет
Членство Академія знаньd
Рід Левицькі гербу Рогаляd
Батько Левицький Григорій Григорович

Анато́ль Леви́цький (пол. Anatol Lewicki; 4 квітня 1841, село Присівці, нині Тернопільського району Тернопільської області — 25 квітня 1899, м. Краків) — польський історик, педагог українського походження.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 4 квітня 1841 року в селі Присівці (нині Тернопільського районуТернопільської області, Україна). Син греко-католицького священника, золочівського декана о. Григорія Левицького.

1861 року закінчив цісарсько-королівську гімназію в Тернополі. У 1862—1866 роках навчався у Львівському університеті (основними вчителями були Антоній Малецький та Генріх Цайсберг).[2]

З 23 березня 1867 до серпня 1879 працював учителем ц.-к. гімназії в Перемишлі.[2] (у 1867—1879 роках жив у Перемишлі). 8 червня 1879 призначений учителем IV гімназії у Львові (викладав історію, географію, номінований 1883 року). У 1879—1883 роках належав до «Грона історичної комісії Академії знань у Львові».

Від 24 серпня 1883 року — надзвичайний, від 12 квітня 1887 — звичайний професор кафедри історії Австрії Краківського університету. В 1894/1895 навчальному році — декан філософського відділу цього вишу. У 1883—1899 роках — член історичної комісії Академії знань, у 1889—1899 — її секретар. У 1888—1899 роках — член екзаменційної комісії для кандидатів на посади вчителів гімназій та реальних шкіл.[2] 30 листопада 1889 обраний членом-кореспондентом Академії знань.[3]

Крайова шкільна рада доручила йому після початку політики «нової ери» написати для українців підручник з історії Польщі[4] для середніх шкіл. Відомий під назвою «Нарис історії Польщі і з'єднаних з нею руських країв» (1884) багато разів перевидавався з доповненнями Ю. Фредберга (востаннє 1945-го в Лондоні). Підручник не раз критикували за недоліки у з'ясуванні причинності подій: автор дотримувався концепції історії Польщі краківської історичної школи.[5]

У працях Левицького є чимало матеріалів до історії України 14—16 століть.

Помер 25 квітня 1899 року у Кракові. Похований 27 квітня на Раковицькому цвинтарі в родинному гробівці. Під час церемонії прощання з промовою до присутніх звернувся, зокрема, Станіслав Смолька, який назвав покійного представником зникаючого типу людей «gente Ruthenus natione Polonus».[6]

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Анна Меклер (14.9.1855—9.9.1919), син Анатоль (6.4.1881—11.10.1950), інженер, поховані разом з чоловіком і батьком у родинному гробівці.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Czech National Authority Database
  2. а б в Mitkowski J. Lewicki Anatol… — S. 224.
  3. Там само. — S. 224—225.
  4. Łuczyńska B. Źródła do dziejów szkolnictwa w Galicji w zasobach Centralnego Państwowego Archiwum Historycznego we Lwowie — w perspektywie krystalizowania się narodu ukraińskiego // PRACE NAUKOWE Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie. — 2014. — T. XVI. — S. 287.
  5. Вжосек С., Гурбика А. (переклад з польської). Левицький Анатоль [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 84.
  6. а б Mitkowski J. Lewicki Anatol… — S. 225.

Джерела та література[ред. | ред. код]