Левицький Володимир Богданович
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| Володимир Левицький Володимир Богданович Левицький | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
31 липня 1990 Більче-Золоте, Борщівський район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть |
9 липня 2022 (31 рік) Часів Яр | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Володимир Богданович Левицький (31 липня 1990, с. Більче-Золоте, Тернопільська область — 9 липня 2022, м. Часів Яр, Донецька область) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Володимир Левицький народився 31 липня 1990 року в селі Більче-Золоте, нині Більче-Золотецької громади Чортківського району Тернопільської области України.
Учасник АТО/ООС.
З початком повномасштабного російського вторгнення пішов у військомат і його мобілізували. Загинув 9 липня 2022 року під час виконання бойового завдання в м. Часів Яр на Донеччині.
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (9 січня 2023, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 9 січня 2023 року № 8/2023 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- І. Белякова. Повернувся назавжди додому в день народження батька. Прощаються з Володимиром Левицьким // 20 хвилин. — 2022. — 14 липня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |