Левицький Леопольд Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Леопольд Іванович Левицький
Левицький Леопольд Іванович.jpg
Дата народження 7 серпня 1906(1906-08-07)
Місце народження Австро-Угорщина, с.Бурдяківці, Борщівський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, тепер Борщівський район, Тернопільська область, Україна Україна
Дата смерті 14 травня 1973(1973-05-14) (66 років)
Місце смерті м.Львів, Львівська область, УРСР, тепер Україна Україна
Місце поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Громадянство Flag of Austria-Hungary (1869-1918).svg Австро-Угорщина
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Poland.svg Польща
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
Премії Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970)
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Леопо́льд Іва́нович Леви́цький (7 серпня 1906, село Бурдяківці, Борщівський район Тернопільська область — 14 травня 1973, Львів) — український графік і живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1970).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї сільського коваля. З часом Левицькі переїхали до Чорткова, де батько працював у залізничному депо, а Леопольд навчався у місцевій гімназії. Тут помітили й оцінили його малярські здібності. Та батько хотів бачити сина адвокатом і після закінчення ним у 1925 році гімназії посилає його на навчання до Кракова. Ця професія була на той час добре оплачувана і престижна. Та Леопольд поступає до Академії красних мистецтв на відділ скульптури. Тільки мати, проста селянка, без докорів зустріла вибір сина стати художником.

Спочатку він вчився в групі відомого польського скульптора Ксаверія Дуніковського. Та після некоректного зауваження професора щодо його незавершеної роботи на одному із занять Леопольд Левицький перейшов вчитися на графіку. В Академії він навчався у відомих професорів В. Яроцького, С. Сіхульського, Ф. Паутча, М. Мегоффера, Я. Войнарського. У 1930—1931 роках перебував у Парижі.

Під час навчання Л. Левицький захоплюється лівими авангардовими ідеями, він входить до складу прокомуністичної «Краківської групи». В 1932 року з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув'язнили, а згодом виключили з Академії.

У тридцятих роках за ним і таємно, і явно наглядала поліція, польська влада його саджала в тюрму. Після вересня 1939 року Левицький очолив у Чорткові міську Раду. Проте він був передусім художником.

1946 року оселився у Львові.

Помер митець з різцем у руці за робочим столом 14 травня 1973 р. Похований у Львові, на Личаківському цвинтатрі.

Творчість[ред.ред. код]

Левицький — митець багатогранний: графік, живописець, скульптор. Вільно володіючи багатьма техніками, він уже на початку мистецького шляху створив високохудожні роботи. Більшість його ранніх творів загинула у роки воєнного лихоліття. Надбанням України залишилися твори пізнішого періоду.

На творчість художника, без сумніву, вплинуло середовище Львова, у якому Левицький оселився 1946 року.

У 1960-х роках художник виробив неповторну стилістичну манеру, в якій поєдналися безпосередність і технічність. Із гравюр «З оповідань мого батька», «Старе і нове», «Як ми жили за океаном» видно руку зрілого майстра.

Левицький був надзвичайно вимогливим до себе. В останні десятиріччя життя створив велику серію картин карпатської тематики, зокрема «День навчання». Є у нього цикл картин, присвячених Григорію Сковороді, що стали його лебединою піснею.

Левицький досягнув визнання й авторитету серед львівських колег-художників, старійшиною яких був багато літ. Тодішня влада нагородила його орденом.

За життя художник не мав жодної персональної виставки. Лише через рік після смерті, 1974 року, відбулася виставка його творів у Львові.

Джерела[ред.ред. код]