Папський легат
Па́пський лега́т (від лат. legatus — римський титул) — особистий представник папи Римського в іноземному народі або ж частині католицької церкви. Він наділяється певними повноваженнями у сфері католицької віри або ж у церковних справах.
Легат призначається особисто папою та посилається з дорученням до уряду, монарха чи певної громади віруючих або ж для організації певного важливого церковного заходу, наприклад організації хрестового походу. На відміну від нунція легат діє тимчасово та не є дипломатичним представником Ватикану.
Назва посади походить від легатів у Римській імперії. Існує кілька різновидів легатів.
Апостольский легат[ред. | ред. код]
Для народів з якими Ватикан не має дипломатичних відносин, апостольський легат служить для зв'язку між Римо-католицькою церквою та цим народом.
Legatus a Latere[ред. | ред. код]
Найвищий ранг легата, який надається кардиналу у виключних випадках і на дуже короткий строк для представництва папи, який особисто не може бути присутнім на певному заході.
Legatus Natus[ред. | ред. код]
«Легат за народженням», тобто титул, який надається єпископу після призначення його на цю посаду, якій належить цей титул постійно.
Legatus Missus[ред. | ред. код]
Легат, якого послали з певним завданням.
Правлячий легат[ред. | ред. код]
Деякі адміністративні одиниці Папської держави в Центральній Італії управлялись легатами.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
