Лета

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ле́та (грец. Λήθη) — ріка забуття в підземному царстві Аїда. Коли померлий що прямує по підземному царству пив з Лети воду, його душа забувала все, що пережила й бачила на землі. Звідси постав вислів «канути в Лету», тобто «піти в небуття, зникнути назавжди».

Лета — однойменний річковий бог у давньогрецькій міфології.

Лета — дочка Ериди, мати харит;

Давні римляни асоціювали із Летою португальську річку Ліма.

В образотворчому мистецтві[ред. | ред. код]

«Лета» Сайруса Далліна

У 1880 році Джон Роддам Спенсер Стенхоуп намалював «Води Лети на рівнинах Елізіума» [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.] [1], на якому зображені паломники, що подорожують до Лети.

Ескіз Ромейн Брукс 1930 року під назвою «Лета» [Архівовано 29 листопада 2021 у Wayback Machine.] зображує безгендерні фігури, які оточують жінку, що занурює ногу в річку забуття.

Гіпсова скульптура Сайруса Далліна «Ле Лета» 1903 року зображує богиню Лету, яка спить на ложі з маком і зрізаним деревом.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 листопада 2021. Процитовано 29 листопада 2021.