Лисивець Анастасія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисивець Анастасія Іванівна
Anastasiya Lysyvets.jpg
Народилася 1922
Березань, Переяславський повіт, Київська губернія, Українська СРР
Померла 2011
Діяльність шкільна вчителька
Обкладинка книги «Скажи про щасливе життя…»

Анастасія Лисивець (1922, Березань — 2011) — свідок та автор спогадів про Голодомор.

Народилася і пережила Голодомор у містечку Березань на Київщині. Десятирічною дівчинкою втратила майже всю родину від голоду. Працювала вчителькою.[1] У своїх споминах «Скажи про щасливе життя…» описує своє дитинство під час Голодомору.

«Влiтку 1932 року забрали у нас корову i бiлу кобилу. Щоб батько, бува, знову не привiв їх додому, голова колгоспу наказав вiдправити наших корову й кобилу на бойню. Миколка ще був малий зовсiм та все допитувався, де наша бiла кобила. Батько не витримував нескiнченних запитань шестирiчного сина i вiдповiдав:

— Бiлу кобилу, синку, колгоспний голова з'їв…».

«Днi ставали все тяжчими й тяжчими. Хоч до жнив, до першого спiлого колоска, до першої паляниці час скорочувався, та сили ставало все менше й менше i ми всi вже думали, що помремо. Спочатку боялися, що не вистачить дощок у полику для трун на всіх, а потiм перестали й цього боятися, нам стало байдуже. Ми не боялися бiльше смертi, ми хотіли, страшенно хотiли їсти».

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]