Лисивець Анастасія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисивець Анастасія Іванівна
Anastasiya Lysyvets.jpg
Народилася 1922
Березань, Переяславський повіт, Київська губернія, Українська СРР
Померла 2011
Діяльність шкільна вчителька
Обкладинка книги «Скажи про щасливе життя…»
Обкладинка повісті "Скажи про щасливе життя..." 1993 року

Анастасія Лисивець (1922, Березань — 2011) — свідок та автор спогадів про Голодомор.

Народилася наприкінці 1922 року в селі Березань на Київщині в селянській родині Лисівців. Батько - Іван Григорович, мати - Оксана Никифорівна, сестра Галина, брати Микола та Василь. Десятирічною дівчинкою втратила майже всю родину від голоду. У 70-80-х роках 20 століття написала спогади про Голодомор та Другу світову війну.

Працювала вчителькою української мови та літератури.

Родина[ред. | ред. код]

Чоловік - Геннадій Білоцерківець, вчитель української мови та літератури.

Донька - Наталка Білоцерківець, українська поетеса і перекладачка.

Зять - Микола Рябчук — культуролог, журналіст.

Онука - Анастасія Рябчук - соціологиня.

Онук - Юрій Рябчук - музикант.

Видання[ред. | ред. код]

  • На початку 90-х років ХХ століття спогади про Голодомор друкувалися у періодичних виданнях Київщини та Сумщини, у журналі "Вітчизна".[1]
  • Згодом повість була перекладена та надрукована в Румунії та Франції. [3]
  • 2008 року в історичній серії видавництва «К.І.С.» спогади вийшли доповненим виданням «Спомини. Великий голод. Велика війна».[4]
  • У 2019 році повість Скажи про щасливе життя… була надрукована у київському видавництві «К.І.С.» зі статтями Наталки Білоцерківець, Віталія Огієнка і Миколи Рябчука.[5]

Цитати[ред. | ред. код]

«Влiтку 1932 року забрали у нас корову i бiлу кобилу. Щоб батько, бува, знову не привiв їх додому, голова колгоспу наказав вiдправити наших корову й кобилу на бойню. Миколка ще був малий зовсiм та все допитувався, де наша бiла кобила. Батько не витримував нескiнченних запитань шестирiчного сина i вiдповiдав:

— Бiлу кобилу, синку, колгоспний голова з'їв…».[6]

«Днi ставали все тяжчими й тяжчими. Хоч до жнив, до першого спiлого колоска, до першої паляниці час скорочувався, та сили ставало все менше й менше i ми всi вже думали, що помремо. Спочатку боялися, що не вистачить дощок у полику для трун на всіх, а потiм перестали й цього боятися, нам стало байдуже. Ми не боялися бiльше смертi, ми хотіли, страшенно хотiли їсти».[7]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Рябчук М.Лікування амнезії / Микола Рябчук // Лисивець А.І. "Скажи про щасливе життя...". - Київ : К.І.С., 2019. — 104 с. - ISBN 978–617–684–246–0. - С.10
  2. Лисивець А.І. "Скажи про щасливе життя..." : повість для середнього та старшого шкільного віку / Анастасія Лисивець ; худож. Л.В.Ільчинська. - Київ : Веселка, 1993. - 96 с. : іл.- ISBN 5-301-01041-7
  3. Білоцерківець Н. Пережите й незабуте / Наталка Білоцерківець // Лисивець А.І. "Скажи про щасливе життя...". - Київ : К.І.С., 2019. — 104 с. - ISBN 978–617–684–246–0. - С.85
  4. https://web.archive.org/web/20211201091652/https://www.goodreads.com/book/show/27842516. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 1 грудня 2021.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  5. Лисивець А.І. "Скажи про щасливе життя..." / Анастасія Лисивець ; упоряд. Наталка Білоцерківець ; передм. Миколи Рябчука ; комент. Віталія Огієнка. - Київ : К.І.С., 2019. — 104 с. - ISBN 978–617–684–246–0.
  6. Лисивець А.І. "Скажи про щасливе життя..." : повість для середнього та старшого шкільного віку / Анастасія Лисивець ; худож. Л.В.Ільчинська. - Київ : Веселка, 1993. - 96 с. : іл.- ISBN 5-301-01041-7. - С.22-24.
  7. Лисивець А.І. "Скажи про щасливе життя..." : повість для середнього та старшого шкільного віку / Анастасія Лисивець ; худож. Л.В.Ільчинська. - Київ : Веселка, 1993. - 96 с. : іл.- ISBN 5-301-01041-7. - С.64.