Лисивець Анастасія Іванівна
| Лисивець Анастасія Іванівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1922 Березань, Переяславський повіт, Київська губернія, Українська СРР |
| Померла | 2011 |
| Діяльність | шкільна вчителька |
Анастасія Лисивець (1922, Березань — 2011) — свідок та автор спогадів про Голодомор.
Народилася і пережила Голодомор у містечку Березань на Київщині. Десятирічною дівчинкою втратила майже всю родину від голоду. Працювала вчителькою.[1] У своїх споминах «Скажи про щасливе життя…» описує своє дитинство під час Голодомору.
«Влiтку 1932 року забрали у нас корову i бiлу кобилу. Щоб батько, бува, знову не привiв їх додому, голова колгоспу наказав вiдправити наших корову й кобилу на бойню. Миколка ще був малий зовсiм та все допитувався, де наша бiла кобила. Батько не витримував нескiнченних запитань шестирiчного сина i вiдповiдав:
— Бiлу кобилу, синку, колгоспний голова з'їв…».
«Днi ставали все тяжчими й тяжчими. Хоч до жнив, до першого спiлого колоска, до першої паляниці час скорочувався, та сили ставало все менше й менше i ми всi вже думали, що помремо. Спочатку боялися, що не вистачить дощок у полику для трун на всіх, а потiм перестали й цього боятися, нам стало байдуже. Ми не боялися бiльше смертi, ми хотіли, страшенно хотiли їсти».
Джерела[ред. | ред. код]
- Інформаційні матеріали Українського інституту національної пам'яті до змісту вшанування роковин Голодомору 1932—1933 років // Липовецька РДА
Примітки[ред. | ред. код]
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |