Личов Данило Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Личов Данило Іванович
 Полковник
Загальна інформація
Народження29 грудня 1916(1916-12-29)
станиця Рождественська
Смерть27 квітня 2010(2010-04-27) (93 роки)
станиця Рождественська
ПохованняСтавропольський край
Військова служба
Приналежність Російська імперіяСРСР СРСРУкраїна Україна
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки Орден Дружби народів
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За відвагу» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Дани́ло Іва́нович Личо́в (1916—2010) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1916 року в станиці Рождественській Пелагіадського повіту Ставропольської губернії. 1927 року помирає його батько — учасник Першої світової війни, нагороджений за хоробрість Георгіївським хрестом. У мами на руках лишилось троє дітей, Данило закінчив 7 класів школи та пішов працювати на пошту — розносив листи і газети. За працю на пошті отримав премію — велосипед, через деякий час став працювати начальником поштового відділення.

1937 року призваний до лав Червоної Армії, закінчив окружну школу молодших командирів у Баку, пройшов службу у 28-му радіополку ВПСОЗ. Січнем 1941-го закінчив Сталінградське військово-політичне училище, політрук. Згодом призначений на посаду військового комісара окремої розвідувальної роти, 4-та окрема маневрова парашутно-десантна бригади, дислокувалась на у місті Грозний.

Німецько-радянську війну зустрів на Кавказі. На Кавказькому фронті вів бої з нацистами, у складі розвідувальної групи бився на березі річки Терек біля Ставрополя. Згодом брав участь у Сталінградській битві. З лютого 1943 року знаходився на Малій Землі (осколками від вибуху поранений в обидві ноги), згодом брав участь у звільненні Новоросійська та Анапи. Бої на території України здійснював у складі 333-го стрілецького полку 117-ї гвардійської стрілецької дивізії 1-го Українського фронту.

5 січня 1944 року 333-й стрілецький полк під час Житомирсько-Бердичівської наступальної операції звільнив місто Бердичів від нацистів. На території України в бою зазнав важкого поранення, тривалий час лікувався в госпіталі. Після одужання направлений до Львова, де наприкінці 1944-го очолив агітпункт на залізничній станції Львів-Головний. Агітпункти здійснював постачання брошурами, газетами, журналами військових ешелонів, що йшли на фронт; у Львові і зустрів 9 травня 1945-го.

Ще у Кисловодському госпіталі Данило Личов зустрів дівчину-радистку Катерину, з якою згодом побрався. Після закінчення війни подружжя 10 років проживало на території Західної України.

1956 року Личови оселились у Ставрополі. В Ставрополі Данило Личов пішов у відставку у званні гвардії полковника.

З дружиною виховали сина й трьох дочок.

У травні 1995 року перебував в Україні, відвідав Бердичів, де йому присвоїли звання Почесного громадянина міста.

Перебуваючи у відставці, Данило Личов займав активну життєву позицію, був членом Російського комітету ветеранів війни і військової служби, з 1995-го — голова однойменного Ставропольського крайового комітету, очолював його понад 15 років. За його ініціативою більш як 15 років проводилась акція «Жива історія Вітчизни».

Помер 27 квітня 2010 року, похований у станиці Рождественська Ставропольського краю.

Нагороди та вшанування

[ред. | ред. код]
  • орден Вітчизняної війни 1 ступеня
  • орден Вітчизняної війни 2 ступеня
  • 2 ордени Червоної Зірки
  • орден Дружби Народів
  • медаль «За бойові заслуги»
  • медаль «За оборону Кавказу»
  • медаль «За відвагу» (за взяття «язика» у бою)
  • медаль «За перемогу над Німеччиною»
  • ще 33 ювілейні медалі
  • почесний громадянин Бердичева (1995)
  • почесний громадянин міста Моздок
  • почесний громадянин станиці Рождественської

Джерела

[ред. | ред. код]