Перейти до вмісту

Лозове (Хмельницький район)

Координати: 49°17′35″ пн. ш. 27°17′57″ сх. д. / 49.29306° пн. ш. 27.29917° сх. д. / 49.29306; 27.29917
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лозове (смт))
селище Лозове
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Хмельницький район
Тер. громада Деражнянська міська територіальна громада
Код КАТОТТГ UA68040150020013234 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 1929
Статус із 2024 року
Площа 0,79 км²
Населення 1290
Густота 2 006,33 осіб/км²;
Поштовий індекс 32216
Телефонний код +380 3856
Географічні координати 49°17′35″ пн. ш. 27°17′57″ сх. д. / 49.29306° пн. ш. 27.29917° сх. д. / 49.29306; 27.29917
Водойма р. Вовк


Відстань
Найближча залізнична станція: Коржівці
До станції: 0 км
До райцентру:
 - залізницею: 7 км
 - автошляхами: 19 км
Селищна влада
Адреса 32200, Україна, Хмельницька обл., Хмельницький р-н., м. Деражня, вул. Миру, 37
Карта
Лозове. Карта розташування: Україна
Лозове
Лозове
Лозове. Карта розташування: Хмельницька область
Лозове
Лозове
Мапа

Лозове у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лозове.

Лозове́ (колишня Торфорозробка) — селище в Україні, у Деражнянській міській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Селище розташоване біля залізничної станції Коржівці на лінії Жмеринка — Гречани. Засноване в 1929 році на місці видобутку торфу. Статус смт, як і назву Лозове отримало в 1949 році[1]. 1962 року місто Хмельницький разом із смт Лозове віднесено у відання Хмельницької обласної ради[2]. Статус селища має від 2024 року. До старостинського округу, центром якого є Лозове, належать також Красносілка та Коржівці[3].

Розташування

[ред. | ред. код]

Сусідні населені пункти:

Компасна роза Богданівці Марківка Гатна Компасна роза
Коржівці Пн
Зх    'Лозове'    Сх
Пд
Красносілка Новосілка Літки

Частина селища (верхня дільниця ДП «Поділляторф», колишня вул. Пролетарська) була значно відокремлена від основної частини Лозового і знаходилась у безпосередній близькості до села Богданівці, на захід від зупинного пункту Масівці. Остаточно у 2010-х її приєднано до Богданівець[4].

Символіка

[ред. | ред. код]

Символами селища є герб та прапор, затверджені рішенням селищної ради 22 вересня 2011 року. Автором обох символів є І. Д. Янушкевич. Квадратне полотнище прапора складається з трьох рівновеликих горизонтальних смуг — синьої, зеленої та чорної. На верхній смузі — жовте сонце, на перетині нижніх двох — жовті полум'я та квітка[5].

Щит герба багаторазово перетятий зеленим і чорним і має лазурове вістря з срібною нитяною облямівкою. На вістрі срібний штангенциркуль в пояс, над яким золоте сонце. Вістря супроводжується справа вгорі золотим полум'ям, зліва вгорі золотою квіткою. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною з трьома вежками[6].

Історія

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення у 1939 році в Торфорозробці (котра належала до історичної Богдановецької сільської ради) мешкало 355 чоловіків та 276 жінок (в сумі 631 людина)[7].

Лозівський інструментальний завод

[ред. | ред. код]

Передісторія заводу почалась із механічних майстерень, які обслуговували місцеве торфопідприємство. На їх базі у 1961 році виник механічний завод, який спеціалізувався на виготовленні зажимного допоміжного інструменту для металоріжучих верстатів. Першою продукцією підприємства стали перехідні втулки КМ 2/1 — 5/4, обертові верстатні центри КМ № 2 — 5 та свердлувальні патрони ІПС-13. З 1 квітня 1964 року завод перейменували на Хмельницький Інструментальний завод. У 1960-1970-ті роки підприємство значно розрослось, на ньому було розширено асортимент продукції.

У 1986 році підприємство було запрошене Міжнародною організацією якості на конференцію в Женеву з метою вручення йому призу «За найкращу якість», як переможцю конкурсу Мінверстатопрому СРСР.

У 1990-х роках на заводі відбувся значний спад виробництва, накопичилась заборгованість із виплат зарплат та податків, скорочувався персонал. Частину устаткування було розпродано. Перший прибуток підприємство змогло отримати лише у 2003 році. Наразі ВАТ «Лозівський інструментальний завод» поступово відновлює виробництво, його продукція продається в Україні та експортується за кордон.

З 2014 року на заводі виготовлялися буржуйки для українських військових, залучених в АТО[8].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Деражнянської міської громади[9].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Деражнянського району, село увійшло до складу Хмельницького району[10].

Соціальна інфраструктура

[ред. | ред. код]

В селищі працюють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок «Веселка», бібліотека, поштове відділення, будинок побуту, ательє, музична школа, лікарська амбулаторія, два кафе. Діє хоровий колектив «Лозівчанка».

Збудована Свято-Володимирська церква — священик Володимир Ковальчук (належить до УПЦ МП).

Крім того, у Лозовому діють млин, перукарня, швейна, аптека, низка магазинів та пожежна частина з одним пожежним автомобілем.

У селищі створено аматорську футбольну команду «Лідер»[11].

Пам'ятки історії

[ред. | ред. код]
Братська могила радянських військовополонених, вул. Залізнична, 23

У селищі знаходиться братська могила радянських військовополонених, пам'ятка історії місцевого значення. У ній знаходяться тіла близько сотні неідентифікованих осіб. Пам'ятник на місці поховання виготовлено на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці та встановлено у 1967 році[12].

Особистості

[ред. | ред. код]

Під час повномасштабного російського вторгнення загинули, захищаючи Батьківщину, лозівчани:

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Свято-Володимирівська церква
    Свято-Володимирівська церква
  • Парк
    Парк
  • Сільська вулиця
    Сільська вулиця
  • Сільська вулиця
    Сільська вулиця

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президії ВР УРСР від 20.12.1949 «Про утворення Лозівської селищної Ради в складі Деражнянського району, Кам'янець-Подільської області». Вікіджерела (укр.). Процитовано 5 березня 2024.
  2. ↑ Указ ПВР УРСР від 30.12.1962 «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Рад депутатів трудящих міських поселень Української РСР». Вікіджерела (укр.). 30 грудня 1962. Процитовано 29 грудня 2024.
  3. ↑ Паспорт Деражнянської міської територіальної громади (PDF). с. 7. Процитовано 17 серпня 2025.
  4. ↑ Костюк, Петро (21 жовтня 2019). Микола Діденко: «Перспективу майбутнього розвитку Богданівець бачу в об’єднані з Копистинською громадою». Незалежний громадський портал (укр.). Процитовано 17 серпня 2025.
  5. ↑ Лозове. Прапор // Українська геральдика. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
  6. ↑ Лозове. Герб // Українська геральдика. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 1 лютого 2014.
  7. ↑ ДАХмО, Ф-Р-1285, Опис 1, Справа 113. с. 64.
  8. ↑ Звітує Громадська рада // Деражнянська РДА. — 18 листопада 2014 р. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 24 листопада 2014.
  9. ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
  10. ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  11. ↑ Стартував Чемпіонат Деражнянського району з футболу // Деражнянська РДА. — 27 квітня 2014 р. Архів оригіналу за 6 січня 2015. Процитовано 6 січня 2015.
  12. ↑ Деражнянский р-н, п. Лозовое. Информация о захоронении. Память народа (рос.). Процитовано 6 березня 2025.
  13. ↑ а б в Вони загинули за Україну. Деражнянська міська рада. Процитовано 10 серпня 2025.
  14. ↑ Волкова, Світлана (23 лютого 2023). Війна забрала життя Вадима Шаронова з Деражнянщини. ye.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2025.
  15. ↑ Волкова, Світлана (27 лютого 2023). На Деражнянщині попрощалися з бійцем Вадимом Шароновим. ye.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2025.
  16. ↑ Волкова, Світлана (24 травня 2025). «У тилу я не буду – хочу на передову»: історія захисника Василя Сапіташа з Деражнянщини. ye.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2025.
  17. ↑ Волкова, Світлана (24 березня 2023). Війна забрала життя В’ячеслава Назарова з Деражнянщини. ye.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2025.
  18. ↑ Олійник, Ірина (28 березня 2023). На Деражнянщині попрощалися із загиблим захисником В’ячеславом Назаровим. ye.ua (укр.). Процитовано 10 серпня 2025.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лозове_(Хмельницький_район)&oldid=47634474