Ломиковський Василь Якович
Васи́ль Якович Ломико́вський (1778 чи 15 (26) січня 1777–1845) — український історик, етнограф, перекладач, лісівник та агроном, родом з Полтавщини, дворянин. Нащадок генерального обозного Івана Ломиковського, прихильника гетьмана Івана Мазепи, праправнук Данила Апостола.
Життєпис[ред. | ред. код]
Закінчив Шляхетський кадетський корпус в Москві. Потім служив на військовій службі. На початку ХІХ століття вийшов у відставку в чині штабс-капітана і у 1809 році оселився у своєму миргородському хуторі Трудолюбі Полтавської губернії.
Приятель Василя Васильовича Капніста, Івана Романовича Мартоса та інших. Посідав поважне місце в масонських колах України. Помер бездітним у 1845 році.
Етнограф[ред. | ред. код]
Був відомим дослідником української старовини. Займався збиранням рукописних українських літописів, книг, різного роду актів. Є автором:
- однієї з перших збірок українських дум («Запись малороссийских дум», 1803–1805),
- книги «О Малороссии. О древних обычаях малороссийских, о чинах и должностях, о службе воинской и гражданской, о чинах и должностях по алфавиту» (1808).
У сліпого кобзаря-сліпця Івана (кін. XVIII — поч. ХІХ ст..) в 1805 Василь Ломиковський записав 13 дум і 3 пісні («Дворянська жона», «Чечітка», «Попадя»)[1][2].
У 1808 році склав «Словарь малорусской страны», виданий лише наприкінці століття[3]. Також збирав «Запасы для малороссийской истории», але перешкодою в цьому стало його знайомство з І. Р. Мартосом, котрий захопив його містикою. Рукописи Ломиковського збережені О. М. Лазаревським та передані ним до бібліотеки Київського університету.
Лісовод[ред. | ред. код]
Зробив значний внесок у галузі розведення лісових і садових дерев, що було основним його заняттям під час життя на хуторі. В 1837 опублікував підсумки своїх праць у вигляді практичного керівництва під назвою «Разведение леса в сельце Трудолюбе», за що отримав золоту медаль від «Товариства для заохочення лісового господарства».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Рукописний збірник «Повести малороссийские число 16. Списаны из уст слепца Ивана, лучшего рапсодия, которого застал я в Малороссии в начале XIX века». Кирдан, Омельченко, 1980, — С. 7.
- ↑ Жеплинський Б. М., Ковальчук Д. Б. Українські кобзарі, бандуристи, лірники. Енциклопедичний довідник. — Львів : Галицька видавнича спілка, 2011. — С. 95
- ↑ Багалій, Дмитро (1923). Наукова спадщина акад. М. Ф. Сумцова. Процитовано 23 жовтня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Скрипник П. І., Грузін Д. В. Ломиковський Василь Якович [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 265. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Словарь малорусской старины, составленный в 1808 г. В.Я. Ломиковским / Ред. и примеч. Ал. Лазаревского. — Киев: Тип. Г.Т. Корчак-Новицкого, 1894. — 32 с.(рос. дореф.)