Кадетський корпус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кадети Полтавського корпусу крокують на вишкіл. 1900 р.

Кадетський корпус — початковий навчальний заклад із повним пансіоном і військовою підготовкою.

Кадети в Україні[ред. | ред. код]

Основна стаття: Військові навчальні заклади України

Кадетські корпуси за кордоном[ред. | ред. код]

Урок в Головному Кадетському Училищі (Пруссія), 1900

Перші кадетські корпуси виникли в Пруссії у 1653 р., коли великим курфюрстом була заснована перша кадетська школа для несення дворянськими дітьми військової служби. У 1716 р. король Фрідріх Вільгельм I сформував у Берліні кадетську роту, призначив її командиром свого чотирирічного сина, майбутнього полководця Фрідріха Великого.

На початку ХХ ст. кадетські корпуси мала Росія, Німеччина, Японія, Чорногорія, а навчальні заклади кадетського типу — практично всі розвинені країни світу.

Німеччина[ред. | ред. код]

Пруссія[ред. | ред. код]

Кадети Імперського Кадетського Корпусу на великому ранковому параді (Пруссія), між 1900 і 1914
Кадети Імперського Кадетського Корпусу на параді (Пруссія), 1911

Фрідріх Вільгельм I Бранденбурзький заснував так звані кадетські корпуси в Берліні, Кольбергу та Магдебурзі. Два останніх пізніше були приєднані до берлінського. Випускники мали змогу навчатись в Пруському Офіцерському Корпусі. Корпус складався із кадетської школи і Пруського Головного Кадетського училища, які в 1880 було перенесено в нові і великі будівлі в Грос-Ліхтерфельде, що неподалік від Берліна.

Потім було засновано Кадетські училища в Слупську (1764), Хелмно (1776) і в Каліші (1793). За Тильзітською мирною угодою училища в Кульмі і Калішу залишаються, але скорочують набір, а в Штольпі ліквідується 1811. Після закінчення Визвольної війни училище в Кульмі поновлює діяльність аж до свого переносу в Козлін 1890.

Саксонія[ред. | ред. код]

Саксонський Корпус Кадетів Саксонської Армії утворений в Дрездені в 1725 році в наслідок військової реформи. Навчання тривало 6 років, а в кінці складався іспит перед пруською Вищою Віськовою Екзаменаційною Комісією.

Граф Крістоф Август фон Васкербарт заклав наріжний камінь в військового Освітнього Училища. До 1822 року Карл Фрідріх вільгельм фон Герсдорф реформував її і відтоді воно називалось Школа Вишколу.

Баварія[ред. | ред. код]

Баварський Кадетський Корпус Баварської Армії було засновано в 1755 році і в 1868 прирівняно до реального училища.

Австрія[ред. | ред. код]

Поруч із кадетськими училищами в Австро-Угорщині також існували кадетські школи.

Кадетські училища на зразок пруських:

  • Військова академія ім. Марії Терезії в Віденському Нойштадті
  • Технічна Військова академія
  • Військове Вище реальне училище в Граніце на Мораве (чеш. Hranice na Moravě, нім. Mährisch-Weißkirchen)
  • Освітній Інститут для офіцерських синів в Хіртенберзі (Нижня Австрія).

Польща[ред. | ред. код]

Академія шляхетська Корпусу Кадетів у Варшаві[ред. | ред. код]

Станіслав Потоцький, комендант Лицарської школи

Найстаріший заклад такого типу в Польщі створив Станіслав Август Понятковський 15 березня 1765 в Варшаві. Він називався Академією Шляхетною Корпусу Кадетів, а простіше її називали Лицарською Школою. Утримквалась за рахунок панства, в ній навчалось близько 200 юнаків із бідної шляхти. Чотирьохрічна програма навчання охоплювала загальні предмети, мови, а з 2-го класу вивчалась військова програма — військова інженерія, фехтування, стрільба, верхова їзда. Також начали мистецтву танцю, музики та гарних манер. Школу закрили в 1794, після придушення повстання Костюшко. Комендантом школи був князь Адам Юрій Чарторийський, a серед вихоавнців Тадеуш Костюшко, Юліан Урсин Німцевич, Кароль Сіраковський, Якуб Ясінський, Кароль Князевич, Станіслав Фішер, Станіслав Костка Потоцький.

Корпус Кадетів у Калішу[ред. | ред. код]

Відзнака 1-го корпусу кадетів

Після третього поділу Польщі був утворений пруським королем Фредеріком Вільгельмом ІІІ. Корпус Кадетів у Кіліші — це елітарний військовий навчальний заклад для дітей шляхти в землях Пруссії. Заклад ромістили в приміщеннях старого єзуїтського колегіуму в Каліші. Владаутримувала учнів за свій кошт.

Навчання тривало 4 роки і охоплювало: релігія, польська, латинська, французька, німецька мови, математика, географія, історія, логіка, каліграфія і малювання. Окрім того в програмі був військовий вишкіл, історія військової справи, елементи тактики і стратегії, фортифікація, балістика і фехтування. За раз в ній могло навчатись від 200 до 240 учнів, в більшості майбутніх офіцерів. Її випускники найчастіше потрапляли до Військової Аплікаційної Школи, Шкрли Підхорунжих у Варшаві і Школи Бомбардирів.

До відомих випускників Школи Корпусу належать:

  • Францішек Каспер Форнальські (пол. Franciszek Kacper Fornalski), (18061850) — офіцер війська Польського Конгресового Королівства, солдат Листопадового повстання.
  • Людвік Мірославський (пол. Ludwik Mierosławski), (18141878) — перший диктатор Січневого повстання, історик військової справи

Корпуси Кадетів у ІІ Речі Посполитій[ред. | ред. код]

Кадетський значок для головного убору часів ІІ Речі Посполитої

В ІІ Речі Посполитій утворювали кадетські школи, що спирались на традиції Академії шляхетної корпусу кадетів у Варшаші (Лицарська школа) та кадетського корпусу в Каліші. Школи були схожі до загальних середніх шкіл математично-природничого профілю (від IV по VIII класи), навчання військовї справи здійснювалось на базі програми для шкіл підхорунжих піхоти.

В 19181925 роках було створено три кадетських корпуси:

  • Корпус Кадетів № 1 (KK-1), створений 30 жовтня 1918 в Лобзові, в 1921 перенесеий до Львова; існував до 1939 як Корпус Кадетів № 1 ім. маршалка Йозефа Пілсудського у Львові.
  • Корпус Кадетів № 2 (KK-2), створений 28 вересня 1919 в Модліні, в 1926 перенесений до Холма, в 1936 з*єднаний із КК-3 в Равичі і перенесений до Равича.
  • Корпус Кадетів № 3 (KK-3), створений 1 вересня 1925 в Равичі, існував до 1939 як Корпус Кадетів № 2 ім. маршалка Ридза-Сміглего в Равичі.

70 вихованців Львівського Корпусу Кадетів брали участь в 1921 у третьому Сілезійському повстанні, битва відбулась 21 травня поблизу гори св. Анни. Йозеф Пілсудський затвердив цей день як Свято Корпусу Кадетів.

Багато вихованців Кадетських Корпусів II Речі Посполитої закінчили офіцерські школи і створили кістяк Польського Війська. Частина із них, обравши цивільні професії, залишилась офіцерами запасу.

Юнацька школа кадетів[ред. | ред. код]

В серпні 1942 була утворена в Барбарі, що у Палестині, при Польській Армії на Сході Юнацька Школа Кадетів, що по-англійськи називалась Young Soldiers Battalion. Її учнами були хлопці яких евакуювали із СРСР завдяки генералові Владиславу Андерсу.

Так само як і в кадетських корпусах ІІ-ї Речі Посполити, крім загальних предметів особливу увагу приділяли вивчанню бронетехніки (англійської та німецької), стрільбі із ручної зброї та кулеметів, орієнтуванню на місцевості, рукопашній бійці, фізичним і тактичним вправам на місцевості.

Школу закінчило 1276 кадетів, з них чин отримало 339 чоловік, 622 отримали нижчі звання. Понад 440 ввійшли до лілійних відділів 2-го польського корпусу. Декілька десятків випускників брали участь у боях біля Монте Касіно, кільканадцять з них загинуло. Школа діяла до евакуації британських військ із Палестини в 1948. Була ліквідована уже в Англії.

Корпус Кадетів у Демократичній Польській Республіці[ред. | ред. код]

В 19451956 роках діяв Корпус кадетів ім. Кароля Свірчевського.

Підготовча школа знаходилась в містечку Деблін, її випускники мали змогу поступати до Вищої Офіцерської Школи Пілотів. В програмі була наука пілотажу, метеорологія, стрибки з парашутом, володіння вогнепальною зброєю. Школа функціонує і нині, проте курс навчанні розділився на загальновійськовий та пілотажний.

Певні ознаки кадетської школи теж мав Військовий музичний Ліцей у Гданську, де навчалась молодь віком 15-17 років, його випускники мали змогу служити у військових окестрах чи продовжувати навчання в консерваторії.

Корпус Кадетів СМЛ[ред. | ред. код]

Таку назву носить корпус кадетів для дітей віком 12-16 років, діючий під наглядом Медичної Служби Лазарус (МСЛ).

Учні корпусу навчаються азам медицини (перша допомога, догляд за людьми із певними вадами, хворими та знедоленими), але не беруть участі у тренуваннях, що потребують фізичних, психологічних чи спеціальних зусиль та навичок. Корпус готує до подальшої служби в Корпусі медичної Служби Лазарус, та поширює ідеї гуманізму та милосердя.

Росія[ред. | ред. код]

Мундир кадета Сухопутного шляхетного кадетського корпусу (1793)

В Росії кадетський корпус вперше було засновано по ініціативі генерал-фельдмаршала Мініха в 1732 році. Він подав на затвердженння імператриці Анні Іоанновні план облаштування першого військово-навчального закладу в Росії «Корпуса кадет». Для кадетів віддали пограбоване і порожнє на той час приміщення Меншиковського палацу, конфіскованого у колишнього володаря. З часом до будівлі палацу добудували додаткові корпуси, аби мати необхідні умови мешкання для всієї кількості кадетів. Вимоги шляхетного виховання кадетів з вельможних і дворянських родин спричинили створення в корпусі театру і великої бібліотеки. Головна частина цієї бібліотеки існує і нині.

Засновану Петром I в 1701 році «школу математических и навигацких искусств», яка існувала на тих же принципах, все таки можна віднести до суто військових закладів — там готувались спеціалісти з морских наукх взагалі. А ось Гарнізонні школи, нижчий ступінь військово-навчальних закладів Росії, де навчали солдатських дітей (з 7-ми років) грамоті, строєвій підготовці, основ артилерії, інженерній справі та військовим наукам. Виникли в 1721 р. за указом Петра I, знаходились при військових гарнізонах (полках); в віці 15-ти років вихованці зараховувались до армії (Збройні сили), їх можна вважати попередниками кадетських корпусів у Росії.

Учні Кадетського корпусу, носили військову форму і проходили строєве навчання. Кілька козацьких Кадетських корпусів утримувались на кошти, видані із військових капіталів; вони були доступні для дітей всіх козаків, але першість при зарахуванні надавалась дітям офіцерів, чиновників і дворян. За часом заснування, найстарішим із казацьких К. к-сів був Оренбурзький Неплюєвський, заснований в 1825; наступний за ним — Омський К. к., преобладнаний із Військового казацькего училища в 1848; потім ішли Донськой імператора Олександра III К. к., з роком заснування 1883-м, Другий Оренбурзький К. к., заснованний в 1887, і, нарешті наймолодший Владикавказький К. к, заснованний в 1901.

В 1743 було проведено першу реорганізацію військово-навчальних закладів: Школу «навигацких искусств» було перейменовано в Морський кадетський корпус, а Мініховський корпус — в Сухопутний шляхетний кадетський корпус. При Катерині II було вирішено дати в сухопутних корпусах спеціалізацію за видами зброї і засновано Артилерійський та інженерний корпус. При Олександрові I кадетські корпуси з'явились за межами Петербургу: спочатку в Шклові, (потім цей корпус перевели в Москву), потім в Омську, Оренбургзі, Гельсінгфорсі, Нижньому Новгороді.

В 1831 в зв'язку з тим, що багато випускників і учнів Калішського корпусу взяли участь у Польському повстанні на стороні інсургентів, цей кадетський корпус було ліквідовано. В 1863—1865 в рамках загальної військової реформи було ліквідовано кілька військово-навчальних закладів, в тому числі два кадетських корпуси, решту (за винятком Пажеського и Фінляндського корпусів) було розділено на військові училища, які замінили вищі (спеціальні) класи корпусів, і військові гімназії.

В 1882 було проведено велику реформу військово-навчальних закладів, місцеві військові гімназії було перейменовано на кадетські корпуси, також школа гвардійських підпрапорщиків була реорганізована в кадетський корпус; в Новочеркаську з'явився Донський кадетський корпус, а трохи пізніше в Оренбурзі було засновано 2-й Оренбурзький кадетський корпус. На початку XX століття, в зв'язку зі збільшенням населення на окраїнах імперії були засновані кадетські корпуси в Ташкенті і Хабаровську, також з'явились нові корпуси і в центральних губерніях.

В 1918 кадетські корпуси на території, що контролювалась більшовиками були ліквідовані; декілька корпусів діяли в еміграції.

Список Кадетських Корпусів Російської Імперії[ред. | ред. код]

В дужках вказано дату заснування і реорганізації, виділена найпоширеніша літературна назва закладу.

  1. Школа математичних і навігаційних наук (1701), Морський кадетський корпус (1743)
  2. Мініховський корпус кадетів (1732); Сухопутний шляхетний кадетсикий корпус (1743); Імператорський сухопутний кадетський корпус (1766); Перший кадетський корпус (1880)
  3. Артилерійський і інженерний шляхетний кадетський корпус — (1762); Другий кадетський корпус (1800) (в також називали Гірським кадетським корпусом); 2-й кадетьский Імператора Петра Великого кадетський корпус (1912). В наш час Військовий інженерно-космічний університет ім. А. Ф. Можайского
  4. Шкловськое благородне училище (1788); Гродненський кадетський корпус (1795); Смоленський кадетський корпус (1806); Перший Московський кадетський корпус (1837); 1-й Московський Імператриці Катерини Великої кадетський корпус (1903)
  5. Імператорський військово-сирітський будинок (1798); Павловськое військове училище (1829); ліквідований в 1863
  6. Александровський кадетський корпус для малолітних (1829); ліквідований в 1862
  7. Тамбовське дворянське училище (1802); Тамбовський кадетський корпус (1830); Неранжирована рота Воронізького кадетського корпусу (1841); ліквідований в 1865
  8. Новгородський графа Аракчеєва кадетський корпус (1834); Нижньогородський графа Аракчеева кадетський корпус (1882)
  9. Орловський Бахтіна кадетський корпус (1835)
  10. Полоцький кадетський корпус (1835)
  11. Петровський Полтавський кадетський корпус (1836)
  12. Михайловсько-Воронізький кадетський корпус (1836); Воронізький Великого Князя Михайла Павловича кадетський корпус (1905)
  13. 2-й Московський кадетський корпус (1837); 2-й Московський Імператора Миколи I кадетський корпус (1896)
  14. Тульське Александровське військове училище (?); Тульсий Александровський кадетський корпус (1837); ліквідований в 1863
  15. Александровський Брестський кадетський корпус (1841); ліквідований в 1863
  16. Оренбурзьке Неплюївске військове училище (1824); Перший Оренбурзький Неплюївський кадетський корпус (1844)
  17. Омське військове училище (1813); Сибірський кадетський корпус (1845); Омський кадетський корпус (1906); Перший Сибірський Імператора Олександра I кадетський корпус (1913)
  18. Олександровський сирітський кадетський корпус (1850); ліквідований в 1863
  19. Неранжирований Владимирський Київський кадетський корпус (1851); Володимирський Київський кадетский корпус (1857)
  20. Симбірська військова гімназія (1873); Симбірський кадетський корпус (1882)
  21. 3-а Петербурзькая військова гімназія (1873); Олександрівський кадетський корпус (1882); Імператора Олександра II кадетський корпус (1903)
  22. Тифліська військова гімназія (1875); Тифліський кадетський корпус (1882); Тифліський Великого Князя Михайла Миколаєвича кадетський корпус (1909)
  23. 4-а Московська військова гімназія (1876); 4-й Московський кадетський корпус (1882); 3-й Московський Імператора Олександра II кадетський корпус (1908)
  24. Псковська військова гімназія (1876); Псковський кадетський корпус (1882)
  25. 3-а Московська військова гімназія (1874); 3-й Московский кадетский корпус (1882), ліквідований в 1893
  26. Донський кадетський корпус (1883); Донський Імператора Олександра III кадетський корпус (1898)
  27. 2-й Оренбурзький кадетський корпус (1887)
  28. Ярославський кадетський корпус (1896)
  29. Суворовський Варшавський кадетський корпус (1899)
  30. Одеський кадетський корпус (1899); Одеський Великого Князя Констянтина Констянтиновича кадетський корпус (1915)
  31. Сумський кадетський корпус (1900)
  32. Хабаровський кадетський корпус (1900); Хабаровський графа Муравйова-Амурского кадетський корпус (1908)
  33. Владикавказький кадетський корпус (1902)
  34. Ташкентський Його Імператорської Високості Нащадка Цесаревича кадетський корпус (1904)
  35. Вольський кадетський корпус (1908)
  36. Школа гвардійських підпрапорщиків (1823); Миколаївський кадетський корпус (1882)
  37. Фінляндський кадетський корпус (1812), ліквідований в 1903
  38. Каліський кадетський корпус (1793); ліквідований в 1831

Список російських кадетських корпусів у еміграції[ред. | ред. код]

  1. Кримський Кадетський корпус (1920, Крим, на основі «Вільного Полтавсько-Владикавказького кадетського корпусу»)
  2. 2-й Донськой Кадетський Корпус (1920, Крим); надалі йому повернули ім*я Донського імператора Олександра III кадетського корпусу
  3. Перший Російський Великого Князя Констянтина Констянтиновича кадетський корпус (така назва з 5 грудня 1929), він же Вільний Російський Кадетський Корпус в Сербії (з 2 серпня 1920); він же Російський Києво-Одеський кадетський корпус в Королівстве С. Х. С. (з 7 серпня 1920)
  4. Російський кадетський корпус-лицей імені імператора Миколи II в Версалі (1930)

До 1925 року продовжували діяти в еміграції Морський кадетський корпус (Бізерта) і Хабаровський корпус (Шанхай).

Навчальні заклади кадетського типу в СРСР та сучасній РФ, Україні[ред. | ред. код]

  • Військово-космічний Петра Великого кадетський корпус, Санкт-Петербург
  • Військово-технічний кадетський корпус, Тольяті
  • Суворовські військові училища в Ульяновську, Усурійську, Москві, Санкт-Петербурзі, Твері, Рязані, та Єкатеринбурзі
  • Пансіон вихованиць МО РФ
  • Нахімовське військово-морське училище в Санкт-Петербурзі
  • Першийприкордонний кадетський корпус ФСБ РФ в Санкт-Петербурзі
  • Московський Георгієвський кадетський корпус
  • Кадетський ракетно-артилерійський корпус в Санкт-Петербурзі
  • Павловська кадетська школа
  • Воронізький Великого Князя Михайла Павловича Кадетський Корпус (Державний освітній заклад — кадетська школа-інтернат)
  • Київський військовий ліцей імені Івана Богуна
  • Ліцей-інтернат № 23 "Кадетський корпус" міста Києва

Мережеві посилання[ред. | ред. код]


Література[ред. | ред. код]

  • Ткачук А. Випускники кадетських корпусів — активні учасники Українських визвольних змагань 1917—1921 рр. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. — Вип. 18: Західно-українська народна республіка: До 90-річчя утворення / НАН України, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича; — Львів, 2009. — С. 444—449. Архівовано з першоджерела 28 березня 2016.
  • Барадачев А. Г., Цыбулькин В. В., Рожен Л. Н. Кадетские корпуса ХІХ–нач. ХХ вв.: украинское измерение (система обучения и воспитания). — К.: Преса України, 2012. — 272 с.
  • Malarski T., Armia Królestwa Polskiego 1815—1830, Warszawa 1996
  • Zieliński K., Dzieje Korpusu Kadetów w Kaliszu (1807—1832), [w:] Rocznik Kaliski, tom VII, Kalisz 1974
  • Księga pamięci kadetów II Rzeczypospolitej. Wydawn. Rytm, Warszawa, 2001, ISBN 83-88794-50-7
  • Korpus Kadetów Nr.1 Marszałka Józefa Piłsudskiego. W piętnastym roku istnienia Cz.I-II, Lwów, 1933
  • Военная энциклопедия — СПб.: Товарищество И. Д. Сытина, 1911—1914
  • Horst Erlich: Die Kadettenanstalten. Strukturen und Ausgestaltung militärischer Pädagogik im Kurfürstentum Bayern im späteren 18. Jahrhundert. Herbert Utz Verlag, München 2007, ISBN 3-8316-0677-3
  • Olaf Jessen: «Preußens Napoleon» Ernst von Rüchel (1754—1823). Krieg im Zeitalter der Vernunft. Schöningh, Paderborn 2007, ISBN 3-506-75699-0.
  • Klaus Johann: Grenze und Halt: Der Einzelne im «Haus der Regeln». Zur deutschsprachigen Internatsliteratur. Universitätsverlag Winter, Heidelberg 2003, (Beiträge zur neueren Literaturgeschichte. 201.), ISBN 3-8253-1599-1. S. 217—249. (Kapitel «Zum historischen und zum literarhistorische [httn Kontext: Die Kadettenanstalten und die Kadettenliteratur — Verklärung und Anklage»)
  • Reichsbund ehemaliger Kadetten (Hrsg.): Ernstes und Heiteres aus dem Kadettenleben zu Groß-Lichterfelde. Ein Buch der Erinnerung an das Kadettenkorps. Verlag Stalling, Oldenburg 1921.
  • Klaus Schwirkmann: Königlich-Preußische Kadettenanstalt Karlsruhe. Land Baden-Württemberg (Oberfinanzdirektion Karlsruhe), 1977
  • 50 Jahre Eidg. Kadettenverband, 1936—1986, Eigenverlag Eidg. Kadettenverband, 1986
  • Peter Joachim Lapp: Schüler in Uniform — Die Kadetten der Nationalen Volksarmee, Helios Verlag, Aachen 2009, ISBN 978-3-86933-003-7
  • Robert Musil: Die Verwirrungen des Zöglings Törleß. Roman [1906]. Rowohlt, Reinbek 2006, ISBN 3-499-23924-8.
  • Leopold von Wiese: Kadettenjahre, eingef. von Hartmut von Hentig, Ebenhausen bei München: Langewiesche-Brandt 1978 (Neuausg. der autobiografischen Jugendschrift)
  • Ernst von Salomon: Die Kadetten. Roman [1933]. Rowohlt, Reinbek 1979, ISBN 3-499-10214-5.