Лохвицька фортеця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лохвицька фортеця
Розташування Лохвиця,
Полтавська область
Споруджено XVI століття
На службі XVIII століття

Лохвицька фортецяфортеця на території міста Лохвиці на Полтавщині (нині районний центр), що існувала у XVIXVIII століттях.

Фортеця була споруджена наприкінці XVI століття між річками Лохвицею і Сулицею на території давньоруського городища.

Вперше згадується під 1618 роком, коли місто належало князю Вишневецькому.

У XVII столітті оборонна огорожа складалася з насипного земляного валу й частоколу з бійницями для гармат по гребеню. Конфігурація Лохвицької фортеці наближалася до півкруглої, з трьох боків мала природні водні перешкоди. Всередину вело 4 брами, іменовані за назвами передмість: Микільська, Спаська, Шиянська і Засулицька. Остання послужила основою міського герба.

У 1666 році фортечний гарнізон складався із 100 козаків на чолі з полковником К. Могилевським.

1669 року Лохвицьку фортецю захопили кримські татари.

У 1680 році дерев'яні укріплення цитаделі згоріли внаслідок пожежі.

Під час Північної війни (170921) у Лохвиці був розквартирований шведський загін, тут зберігалася скарбниця гетьмана Івана Мазепи.

У XVIII столітті Лохвицька фортеця втратила військове значення й занепала. Її територію використовували під житлову забудову, тут розміщалися торгові ряди, 3 церкви: соборна Різдва Богородиці (збудована 1763 року кошовим Запорізької Січі Петром Калнишевським), Благовіщенська (1740), Преображенська (1772).

Залишки земляних укріплень Лохвицької фортеці у середині XIX століття використовували для виробництва селітри.

Джерело[ред. | ред. код]